— Чи зверталися рідні тих чотирьох потерпілих, які вже опізнані, з заявами про їх зникнення?

— Інформація є попередньою. Щодо останньої жертви, то була заява, за якою була порушена розшукова справа, а потім – кримінальна. Що стосується інших трьох, то, за інформацією органів внутрішніх справ, будь-яких заяв щодо них від родичів не надходило. Але дані, які надали відповідні державні інституції, будуть перевірятися. Наприклад, у відношенні до однієї потерпілої, яка була раніше судимою, якщо це вона. Бо інколи і батьки можуть помилитися. Так, одну з потерпілих вже колись опізнала ма-ти, як жертву, після пожежі в якомусь там вагончику у 2002 році. А зараз, коли їй показали труп однієї з потерпілих, вона сказала: ні, оце моя донька. Інший випадок: заява надходила, але заява про те, що зникла з міста особа, яка знаходилася під адміннаглядом. Будемо вивчати, наскільки це правда. Бо вона могла спеціально поїхати, щоб позбутися нагляду. Тож ми можемо говорити лише попередньо, посилаючись, з одного боку, на показання обвинуваченого, з іншого — на точку зору батьків потерпілих.

— Наскільки правоспроможний цей обвинувачуваний і чи проводилася психіатрична експертиза?

— Йому вже пред’явлене обвинувачення, коли він буде підсудним, все це буде проведене. У нього є документ, що він є інвалід другої групи за психічним захворюванням, про яке він і не знає. Але в своїх свідченнях він є послідовною людиною, дає системні покази у хронології, в обставинах. На сьогодні він справляє враження людини, яка віддає повний звіт своїм словам і діям. А наскільки це так – уже компетенція судово-психіатричної експертизи. Зрозуміло, що буде призначена комі-сійна і, мабуть, стаціонарна судово-психіатрична експертиза, щоб визначити, чи є він підсудним.

— Як він пояснює свої вчинки? Навіщо він це робив?

— Здебільшого він посилається на те, що жінка або дівчина вела себе, на його думку, неадекватно, або не дуже ласкаво з ним, або одна з потерпілих нібито сказала, що займалася проституцією в Москві, а це його роздратувало. За його словами, це викликало у нього таку бурхливу реакцію. Це лише його заяви. Ми ще не знаємо, як було насправді. Будемо встановлювати, хто знав цих людей, бачив. Не думаю, що ми не знайдемо очевидців, які бачили момент знайомства обвинуваченого і потерпілих.

— Як це відбувалося?

— Як правило, характерною була така схема: знайомство в місцях масового відпочинку, потім відвідування кафе чи бару, потім похід до нього додому, де він спілкувався нерідко інтимно, хоч є інформація, що це було не завжди. Після того він виходив із приміщення, у певному місці брав заздалегідь приготовленого ножа (їх в нього було два) і позбавляв життя своїх жертв. Часто він апелює до фільмів жахів, посилаючись: вбив так, як у фільмі отакому.

— У нього лише ніж був засобом вбивства?

— Як правило, він вбивав ножем. Але були й інші предмети, які під рукою знаходилися.

— Яку відповідальність він може нести?

— За постановою суду, як особа, що скоїла суспільно небезпечні дії, але не може бути осудженою в зв’язку зі станом здоров’я, що встановлюється відповідним чином, він буде направлений до спеціальної психіатричної лікарні на певний термін лікування. Який – це справа суду. Але одне можна сказати твердо: така людина буде ізольована від суспільства.

— Він знущався над жертвами чи вбивав відразу?

— З його слів, виходить, що він допускав жорстокість у поводженні з потерпілими. Сказати, що це були довготривалі знущання, важко. Але про те, що він застосовував тортури, говорити не можна.

— Я був на місці подій і бачив: там настільки велике скупчення житла, що неможливе щось подібне, щоб воно залишилося непоміченим. Невже ні в кого не виникло хоча б якихось підозр?

— Це для мене найгостріше питання, і воно у великій мірі є риторичним. Його потрібно адресувати до наших громадян. Принцип: моя хата з краю, який в останній час у нас все більше культивується. Я не можу повірити в те, що обвинувачений вийшов майже на дюжину потерпілих і ніхто цього не бачив. Хай навіть те подвір'ячко затиснуте між будинками, але влітку не могли не відчувати хоча б смороду. Ми вивчаємо цю ситуацію. Але це запитання якраз не до правоохоронців – до нашої ментальності, до бажання громадян бути небайдужими в боротьбі зі злочинністю, це питання правової і загальної культури.

— Чи не спостерігається в обвинуваченого спроб бути героєм, є певний епатаж?

— Є епатаж, є намагання бути героєм-«чистильщиком». На його думку, він найбільше мав справу з особами, які є антисоціальними і були носіями негативу. Себе в цьому він майже переконав. Тільки себе.

— Як же все це стало можливим?

— Мета слідства: відповідно до вимог закону встановити місце події, час скоєння злочину, потерпілих, обставини, мотиви, а також причини та умови, що сприяли скоєнню злочину. Оце, «а також, причини та умови» нас дуже цікавлять. Тому що ми не можемо бути байдужими до того, що протягом майже двох з половиною років скоювалися найтяжчі злочини. Зрозуміло, будемо вивчати, і реакція за наслідками перевірок буде адекватною.

Записав M.ТИШАКОВ.

Фото. А.САВОНА.