|
Обговорюючи проект політичної реформи, міський голова Валерій Баранов досить-таки вдало, творчо використав матеріали зборів активу Бердянська, що й були опубліковані в газеті «Південна зоря» від 22 березня ц.р. Насамперед він справедливо підкреслив, що за 12 років існування незалежної України не відбулося, на жаль, очікуваних змін на краще життя. Фактів на користь такого твердження можна навести безліч. Вони загальновідомі.
У газетному виступі Валерій Баранов вжив французьке слово шанс, що має значення удача, імовірність, яка може забезпечити подальший успіх. Повністю згоден з ним, що політична реформа неможлива чи безкорисна без реформи адміністративної, бо сьогодні економіка уже ринкова (нібито ринкова – М.С.), а управління країною здійснюється по-старому.
До речі, мені як філологу важко змиритися й з тим, що деякі наші керівники безпідставно вживають такі іншомовні назви, як мер, губернатор. А погляньмо в тлумачні словники. Мер – у ряді буржуазних країн виборна службова особа, що очолює місцеві органи самоврядування. І все-таки наше слово голова спільнослов’янське, милозвучне, усім нам зрозуміле.
Вживати ж слово губернатор для нашої сучасної історії взагалі недоречно, бо у США, наприклад, це голова виконавчої влади штату, а в дореволюційній Росії найвищий урядовий чиновник, що призначався царем і т.д. А чи має сьогочасна Україна адміністративно–територіальну одиницю із назвою губернія? Ні! Отже, губернатор без узаконеного губернаторства – це нісенітниця, що нерідко дратує людей. У цьому зв’язку вважаємо цілком слушними, розумними пропозиції бердянців взагалі ліквідувати районні і обласні держадміністрації, що є зайвими ланками, намагаючись сьогодні виконувати роль колишніх райкомів і обкомів партії (на значно гір-шому рівні). Досить би залишити облради і райради з відповідними виконкомами, зміцнивши їх кваліфікованими кадрами. Замість цього Леонід Кучма ці адміністрації прагне замінити, а їх голів не обирати, а знову призначати. Та з цим погодитися не можна. Назріла потреба рішуче також переглянути функції і чисельність апарату Президента.
Переконані, що в Київ слід послати ще й такі пропозиції бердянців.
1. Вибори до Верховної Ради та місцевих органів самоврядування не можуть проходити за партійними списками, бо в партіях (серед них є чимало карткових) перебуває лише 5% населення. І тоді абсолютна меншість нав’язуватиме волю абсолютній біль-шості. Яка ж це демократія? Коли ж нинішній Президент Л.Кучма вважає, що без утвореної «більшості» парламент може бути розпущений, то це неприхований стимул для багатьох депутатів потрапити в цю більшість, їх орієнтація думати й діяти лише так, як перша особа в державі та її оточення.
2. Неприпустимо проводити всі вибори в один рік, бо небезпечно змінювати водночас всі гілки влади. Це буде рік суцільної колотнечі і нервозності!
3. Парламент із двох палат? Навряд чи це доцільно.
Щоб усі наші добрі побажання й надії не залишилися на папері, варто й нашому народному депутатові Івану Бастризі активно працювати в парламенті. Тоді, може, й буде шанс побачити світло в кінці тунелю.
|
