Спонсори, де ви?..
Шановний читачу! Чи була у тебе хоч один раз у житті нагода чути та бачити виступ народних артистів? Ні, не тих, усім відомих артистів, які «розкручені» за допомогою спонсорів, відеокліпів і продюсерів. Не тих, хто за допомогою грошей доказують нам свою «талановитість», щоденно виступаючи на телеекранах. Не тих, хто свій голос «показує» за допомогою сучасної звукової апаратури.

Я кажу про тих артистів, яких пощастило побачити і почути мешканцям та гостям нашого міста 12 липня у рамках творчого звіту Бердянського району, який відбувся на Приморській площі.

Вперше на сцену, яка не раз приймала популярних артистів великих міст, вийшли артисти з народу – учасники художньої самодіяльності сіл Берестове (керівники Кушнір В.Г. і Кулик Л.В.) та Миколаївка (керівник Людмила Проценко). Такого виступу не чекали найвимогливіші глядачі. З перших хвилин виступу вони були зачаровані. У барвистих українських костюмах на сцені з’явилися жінки похилого віку. Але бачили б ви, які вони молоді стали, коли співали жартівливі українські пісні, які супроводжувалися танцями та грою на народних інструментах! Разом з ними співав і імпровізований зал, який не забував дякувати виконавцям дружними оплесками.

На цьому урочистя не закінчувалося, бо після виступу ансамблю народної пісні «Бересток» на сцені з’явилися чудові маленькі дівчатка у гарних сукнях, вони були як звичайні артисти. Душевне, професійне виконання сучасних пісень Світланою Проценко вразило всіх. Сміливість, вміння триматися на сцені, чудові фонограми – все це було як у справжніх артистів. Багато задоволення присутнім принесли гумористичні сценки самодіяльних митців.

От би у сільський клуб таке! Спонсори, де ви, а-у...! Поверніться обличчям до села! Які скарби, невичерпні таланти гинуть тут через дрібниці: то баяна немає, то магнітофона, то підсилювача. А про тепло у зимовий період ми вже не згадуємо!

Тут не страйкують, бо знають, що працювати потрібно завжди за будь-яких умов, навіть коли заробіт- ну платню не платять. У нас у селі склали частівку, де є слова:

«... Нам зарплату не дають, ми дурні танцюємо». І радіють наші артисти малому – щасливі вони тим, що подобаються людям їх пісні, танці, жарти, а після виступу вони чують щире спасибі і цього досить.

Г.Кушнір, студентка ІІ курсу факультету журналістики ЗДУ.

<< к оглавлению    ^ наверх