головна » статті

Адміністративна реформа. Перспективи

Єдиний шлях виходу України на траєкторію впевненого розвитку - це рішучі реформи, спрямовані на підвищення економіки, побудову нової моделі державного управління, підтримку органів місцевого самоврядування, соціальний захист населення.

Президент України Віктор Янукович знов і знов підкреслює важливість вивчення світового досвіду при проведенні реформ та його адаптації до українських умов. Програма “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава” від Комітету з економічних реформ при Президентові України наголошує на важливості реформ та чекає відповідних ініціатив і від нас - громадян України.

Проблема реформування адміністративно-територіального устрою в Україні стає все більш актуальною. Не мені вас переконувати, що якість та комфорт життя звичайної людини залежать від системності життя в країні - збалансованого бюджету, захищеної соціальної політики, гарантій демократії. Адміністративна реформа має багато аспектів, але давайте спробуємо побачити один із них - ефективність наявного територіального устрою в сільській місцевості України.

Проблеми управління невеликими сільськими територіями давно потребують зваженого підходу з боку держави. За останні 30 років змінився економічний та політичний устрій країни, змінилися бюджетні відносини на користь органів місцевого самоврядування, суттєво змінилося співвідношення між міським та сільським населенням. Дійсно, ми бачимо, що в останні роки невпинно йде урбанізація населення, демо-графічна ситуація залишається складною. До того ж нові агротехнології дозволяють використовувати значно менші трудові ресурси, зайняті в галузі вирощування сільгоспкультур, тваринництва. Скільки ж сільчан потрібно для обробки української землі і як має бути орга-нізована влада на селі?

Знаємо, що право на самоврядування повинно підтверджуватися можливістю його здійснення, відповідати канонам Європейської хартії про місцеве самоврядування. Отож, щоб проаналізувати перспективи цієї реформи, давайте звернемося до історичного досвіду. Весь світ зіткнувся з проблемою міграції населення внаслідок розвитку технічного прогресу. Якщо до середини XX століття більше половини населення Європи та Північної Америки були зайняті в сільському господарстві, то розвиток останнього призвів до певної трансформації, а саме: нині у цих регіонах част-ка сільського населення складає близько 4%, у розвинутих країнах Європи - 6%, у Польщі - 10%. Україна має перспективи досить швидко наблизитися до цих параметрів. Досвід прибуткових експортно-орієнтовних господарств України доводить, що, обробляючи 5 тис. га землі, на виробництві залучається 75 чол. та 125 чол. - у тваринництві. Якщо припустити, що кожен із них утримує рідню разом з батьками, то виходить, що кадри підприємства разом з групою малих фермерів і є якраз тими необхідними 10% активного населення. І тоді громада десь у 3-4 тис. осіб має сама забезпечити собі утримання адміноргану, створити комфортне життя людям, тобто бути самодостатньою.

Впевнений, українське село має думати про реформу територіального устрою сьогодні, тому що зменшення частки сільського населення йде приблизно 0,2 % щорічно. При цьому демографічна ситуація більш драматична - сільське населення стрімко старішає. Сільська молодь, що має певну освіту, їде за роботою до райцентрів або до мегаполісів. І зупинити цей процес на селі можна тільки створенням осередків економічного притягнення, місць зайнятості населення поблизу місця проживання - роботою в кооперативах, на ковбасних та сирних виробництвах. Бізнес прийде у село не заради людей - будемо прагматиками, він прийде за пільгами та умовами оподаткування.

Перейдемо до рідного ра-йону одразу у цифрах. Чи не є фінансово коштовною сільська влада для невеличких сільських громад?

На сьогодні в Бердянському районі працює 11 сільських рад та одна селищна, тобто всього 12. Констатуємо, що в п’яти сільрадах проживає менше 1500 громадян, а ще в чотирьох - менше ніж 2900. Чи не обтяжлива адміністративна надбудова для скудних сільських бюджетів? Рахуйте самі - загальне утримання рад - 4,45 млн. грн., їх фонд заробітної плати складає майже 3,39 млн.грн., або 76% від всього бюджету! А по деяких сільських радах і того більше - 87,2 % !

Про “не самодостатність” даної системи кажуть цифри: майже 26,0 тисяч мешканців району фінансово утримують 12 сільських рад, в яких працює 93 управлінці . Скільки це коштує звісно. Спираючись на дані 2012 року визначаємо, що з 15,840 млн.грн. видаткової частини бюджетів на заробітну плату управлінцям пішло 21,43%, тобто п’ята частина! В той же час на капітальні видатки для розвитку територій пішло 1,8 млн. грн., або 11,4%.

Треба дякувати нашому старшому поколінню - в ра-йоні побудовано достатньо дитсадків, шкіл та ФАПів. Але зараз їх потрібно фінансувати, утримувати. Упевнений, що така система сільської влади відволікає кошти саме з цих галузей - освіти, охорони здоров’я, комунальних витрат на благоустрій. І знов конкретні цифри: питома вага видатків на культуру - 8%, на благоустрій та ЖКП- 1,8%. Для порівняння: утримання апарату сільських рад - 26,4%.

Чи можемо ми говорити про ефективний менеджмент управлінців? Законом про місцеве самоврядування передбачені відповідні повноваження на розробку заходів та контролю за виконанням доходної частини сільського бюджету. Проста аналітика - загальний обсяг зібраних податків на доходи з фізичних осіб по відношенню до загальної кількості мешканців сільської ради. Так, в невеликих сільрадах - Карло-Марксівській - цей показник - 0,21 тис. грн./чол., Миколаївській - 0,19 тис. грн./чол., Новотроїцькій - 0,18 тис. грн./чол. Одночасно в Долинській та Осипенківській цей показник вдвічі більший - 0,35 тис. грн./чол. В цьому показнику, окрім якості управління, вбачаються і проблеми зайнятості населення, “альтернативні зарплати”. Який ефект від такої системи, рахуйте самі - в Україні 12000 сільських, селищних та міських рад. Чи потрібна така кількість рад в противагу якості надання адміністративних послуг населенню, благоустрою, якості освіти та охорони здоров’я? Громадам треба думати і над об’єднанням соціальної інфраструктури. І в першу чергу тим, де кількість населення менше 500 чоловік. Адже саме такі сільські ради, вибачте за слово, “поїдають” бюджетні кошти інших сусідніх територій свого району. Прикладом цього може служити проблемне питання щодо подальшої роботи Софіївської загальної школи. Шануючи думку сільчан, педагогів, треба чесно сказати про ефективність використання бюджетних коштів на районну освіту, про якість навчання в малій школі (менше 20 учнів). Утримання зазначеної школи потребує майже одного мільйона гривень. Мої колеги-депутати впевнені, що розумний перерозподіл даних коштів дасть змогу суттєво поліпшити якість навчання в інших сімнадцяти школах району, підвищити категорію навчальних закладів. А відмінна освіта, погодьтесь, — це добрий початок майбут-нього життя наших дітей та онуків.

Реформа адміністративних територіальних утворень повинна привести у відповідність головне - затрати на адміністративне управління невеликими територіями мають бути адекватними, що, безумовно, дасть змогу покращити якість та комфорт життя звичайної людини.

Юрій ХАДЖИЙСЬКИЙ, депутат Бердянської районної ради

 

ОтменитьДобавить комментарий

Реклама