головна » статті

Долі людські. Служили два товариші…

Вздовж мальовничих берегів річки Кільтичия притулилось село Дмитрівка. Хоч і не може воно похизуватися відомими особистостями, але кожен його житель з гордістю розповідає про своїх односільчан, ветеранів Великої Вітчизняної війни та хороших друзів – Копистка Леоніда Терентійовича та Мельничука Купріяна Максимовича. Служили товариші порізно (та й познайомилися вже після війни), але долі їхні виявилися дуже схожими. Обоє молодими хлопцями майже відразу із-за шкільної парти потрапили на фронт, були поранені, а після війни будували своє мирне життя – працювали, виховували дітей.

Копистко Леонід Терентійович народився в селі Правдівка Ярмолинецького району Хмельницької області 12 січня 1925 року. В 1941 році закінчив дев’ятирічку. В березні 1944 року був призваний до лав Червоної Армії та направлений до запасного полку, а потім в учбову роту. Перше бойове хрещення молодого солдата відбулося в Станіславі (нині Івано-Франківськ), брав участь у боях за звільнення Ужгорода, де дістав важке поранення. Після лікування в госпіталі, в лютому 1945 року, Леонід Терентійович продовжив службу в Чехословаччині. 5 травня 1945 року під час бою в ра-йоні містечка Реві успішно відбив контратаку ворога та перейшов у наступ, знищивши дві ворожі вогневі кулеметні точки. За успішні дії в бою, знищення ворога та звільнення міста від загарбників був представлений до нагородження орденом Червоної Зірки. Перемогу Леонід Терентійович зустрів в 150 кілометрах від Праги. В лютому 1950 року він демобілізувався, повернувся до рідного села, згодом одружився. В 1953 році переїхав разом із сім’єю до села Дмитрівка. Працював в колгоспі імені Леніна обліковцем бригади № 2, робітником в кар’єрі, дорожником, експедитором та завідуючим холодильною установкою. Зараз на за-служеному відпочинку. Леонід Терентійович нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни, “За мужність”, двома медалями “За відвагу”.

Мельничук Купріян Максимович народився в селі Молотків Лановецького району Тернопільської області 1 жовтня 1925 року. В цьому ж селі закінчив 7 класів школи. В березні 1944 року був призваний до лав Червоної Армії. Свій бойовий шлях Купріян Максимович розпочав у Прибалтиці, де й був вперше поранений. Після госпіталю повернувся на фронт. 28 лютого 1945 року під час виконання бойового завдання разом з іншими бійцями після короткого арт-
нальоту в стрімкій атаці першим ввірвався в траншею до ворога і в ході бою вміло прикривав дії та відхід групи захвату, тим самим сприяв успішному виконанню бойового завдання по захопленню полоненого. За мужність та відвагу, проявленні при виконанні бойового завдання, був представлений до нагородження орденом Слави ІІІ ступеня. Перемогу Купріян Максимович зустрів у військовому госпіталі в Пермі. Демобілізувався в 1947 році, а через рік одружився. В 1950 році разом з родиною переїхав до Дмитрівки. Пропрацював вчителем математики в місцевій школі понад 40 років. Максим Купріянович нагороджений орденами Слави ІІІ ступеня, “За мужність”, двома медалями “За відвагу”.

Дорогі ветерани, нелегкий життєвий шлях довелося вам пройти. Були втрати й незгоди, але ми ніколи не забудемо вашого подвигу. Нехай завжди у ваших домівках панують мир та злагода, міцного здоров’я вам та довгих років! 

Ірина ДЕРМАН, головний спеціаліст УСЗН райдержадміністрації

Ugen 20 июн 2014 в 12:44 # Ответить
I really co'nldut as
I really co'nldut ask for more from this article.

ОтменитьДобавить комментарий

Реклама