головна » статті

Історія зі світлиною «Дама біля кірхи», зробленою в Бердянську

06.02.2020

Яка це радість, коли царина музи Кліо стає територією не розбрату, а служить об’єднанню інтересів та зусиль не тільки професійних істориків, але й істориків-аматорів. Про один приклад такої співпраці (на теренах групи «Миті історії Північного Приазов’я» – далі «МІПП») хочеться поділитися з тими читачами, яким цікаві питання краєзнавства…

У жовтні 2017 року бердянець Сергій Володимирович Сурін у нашій групі на «Фейсбуці» зробив пізнавальний пост, присвячений Бердянському храму Ерльозеркірхе (Кірха Христа Спасителя), що на вулиці Лютеранській, 21. Будівництво храму розпочалося у 1901 році за ініціативи лютеранської общини, заснованої у Бердянську в 1885 році.

До цього поста п. Сергія було додано кілька фото. Одне з них потім (з легкої руки адміністратора «МІПП» Людмили В’ячеславівни Суріної) отримало «кодову» назву «Дама біля кірхи» і викликало певний резонанс серед учасників групи. Ніхто із них раніше ніде не зустрічав цю світлину.

Через деякий час з нашою групою зв’язався Олексій Володимирович Турбаєвський (на знімку). Через нього дізналися, що на фото біля кірхи потрапила його прабабуся Олександра Янівна Савицька, а фотографом виявився відомий за часів царської Росії фотограф Микола Іванович Вечерський-старший.

Саме пан Олексій і розпізнав, хто був героїнею фото «дами біля кірхи». Він також розмістив у групі «МІПП» ще декілька знімків у Бердянську від цього фотографа: зі своєю прабабусею та її батьком Яном Савицьким. Виявилося, що для того, щоб отримати ці світлини, йому довелося здійснити ціле розслідування. Ми попросили пана Олексія розповісти про свої пошуки. Пропонуємо увазі читачів інтерв’ю з цим дослідником свого родоводу.

– Олексію Володимировичу, розкажіть, будь ласка, де і як Ви вперше наштовхнулися на фото «Дама біля кірхи»?

– На фотопластини Миколи Івановича Вечерського-старшого (був ще фотограф із таким же іменем, його повний тезка і племінник М.І.Вечер-ський-молодший) я натрапив у соцмережі «Живий журнал» (ЖЖ, LiveJournal). В одного блогера, який у «ЖЖ» відомий під псевдо Humus і зараз живе в Ізраїлі, я побачив знаменний для мене пост (від 21.12.2016 р.) з кількома десятками світлин М. Вечерського.

 Серед них я побачив і оте фото «Дами біля кірхи», яке мене, що називається, «зачепило за живе».

– А як Ви зрозуміли, що на світлині «Дама біля кірхи» стоїть саме Ваша прабабуся?

– Справа в тому, що в пам’ять про одну важливу подію, що сталася в Одесі, єдиним свідком якої у своєму дворічному віці став я, Олександра Янівна підписала і подарувала мені свою фотографію, зроблену в 1903 році в Ялті, де тоді мешкала родина Савицьких. Дарчий підпис датовано 20 жовтня 1958 року.

– То Ви, певно, думали, що та кірха теж стояла в Ялті?

– Саме так я спочатку і подумав. Але стовідсоткової впевненості не було. Тому я почав шукати, де знаходиться храм. Шукав дуже довго, поки не забрів на одне обговорення, де не знайомий мені Олег Савчук у коментарі від 26.09.2017 р. пролив світло на те, що це Бердянськ.

– Як я зрозумів, подарована Вам світлина і «Дама біля кірхи» – були різними?

– Так, різні, хоча на них Олександра Янівна була в тій самій сукні. Після того, як у «ЖЖ» я побачив фото прабабусі та її батька Яна Савицького (його я розпізнав перш за все по палиці із срібним наголовником), став шукати джерело появи цих світлин. І мені таки пощастило!..

– Цікаво було б дізнатися де воно було.

– Будете сміятися, але знайшов я його мало не в сусідньому будинку, в Арт-музеї «Московський дім фотографії» на вулиці Остоженка, розташованому буквально в 280 метрах від будинку, де я зараз мешкаю в Москві. Я туди прийшов, бо побачив кілька світлин М. Вечерського на їхньому сайті.

Як мені розповіла головний хранитель музею Олена Анатоліївна Місаланді, 25 пластин М. Вечерського (кілька з них є навіть стереоскопічними) музей купив в одного колекціонера десь у 2012 році. Співробітники стали їх публікувати в мережі в якості, достатній для пасивного споглядання.

Після мого візиту (на моє прохання) 20.06.2017 р. мені прислали дві відскановані пластини у високій якості, де я зміг краще розгледіти рідні риси і переконатися у своїй правоті ще раз. Попутно допоміг музею більш точно атрибутувати деякі фотографії за часом і місцем зйомок.

– Повертаючись трохи назад, хочу уточнити: напевно, труднощі були також і з визначенням на світлинах М.Вечерського і порту?

– Так-так, були. І тут на допомогу прийшло кілька знавців історії Бердянська та Ялти. І якщо кірху було не важко ідентифікувати, то навколо світлин порту була проведена ціла «детективна робота».

Спершу мова йшла про те, що на фото зображено порт Ялти. Однак краєзнавці уважно розглянули обриси причалу, маяка, характерний тип ліхтарів, силуетів кнехтів (тумб-приколів) тощо. Хтось повідомив, що такі причальні тумби випускалися на початку 1900-х років на бердянському заводі «Вдова Матіас та сини» (потім він переріс в «Південгідромаш»).

Краєзнавці довели, що люди на світлинах позують саме на фоні краєвидів порту Бердянська.

                                           (Закінчення буде).

Андрій Будугай,  засновник спільноти  «Миті історії Північного  Приазов’я». 

Олександра Янівна Савицька біля Erleserkirche (Бердянськ, 1903 р.).

Олександра Савицька біля однієї із кнехт на пірсі (Бердянськ, 1903).

 

ОтменитьДобавить комментарий

Реклама