головна » статті

Коли рак свисне, або коли грім гряне

19.09.2019

До редакції надійшов лист від нашої постійної дописувачки, вчительки Червонопільської школи Тетяни Катрич. Авторка з болем у серці розповідає про проблеми самотніх сільчан, зокрема землячки Алли Депти, на подвір’ї якої ось-ось може статися лихо – впаде стара тополя, позбутися якої самостійно жінка не може.

Старі тополі мають недобру звичку не тільки тріщати під час буревіїв,  вони страждають від зламаних гілок, стогнуть, як люди. Але мало цього – вони гинуть, падають на землю, створюючи небезпечну ситуацію. Неодноразово, напевно, кожному з червонопільців, дорогі читачі, доводилось бачити повалені дерева на вулиці Центральній.

Автору цих рядків не раз  було моторошно іти цією вулицею під час негоди. Чомусь ніхто з місцевої влади не бачить тут проблеми. Був випадок, коли велетенська частина дерева впала поблизу пам’ятника загиблим у війну землякам, там, де школярі після уроків чекають автобус. У вас не насупились  брови від уявлення подібної картини, мої дорогі читачі?

Шкода, звичайно, дерев, але існує небезпека для людей стати жертвами деревопаду під час негоди.

Чи довго стоятиме тополя на подвір’ї шанованої людьми жительки Червоного Поля Алли Василівни Депти, що мешкає на вулиці Кільцевій, до проблем якої чомусь байдужі представники місцевої влади, керівництво Осипенківської ОТГ?

Зверталась вона і до районних електриків, але вони «відбилися» від її проблеми, як тенісисти ракеткою: мовляв, вона їм «не заважає». І нікому  немає до неї діла, ніхто не почує голосу стражденного в пустелі...

На сходці громадян жінка не відмовчувалась, порушувала важливу для неї проблему, але поки рак не свисне, поки грім не гряне, ніхто чомусь не почує людини, її тривоги, не поспішить на допомогу. Чомусь і звіти керівництва на сходці мешканців Червонопілля, які відбуваються дуже й дуже рідко, далекі від істини, і в розмовах із представниками місцевої влади або чути обіцянки про те, що якась проблема буде зрушена з місця, а дехто аж гнівається, що їх  запитують про це у приватній розмові. Та, як кажуть, а віз і нині там.

Не один рік Алла Василівна бідкається-тривожиться, прислухається до гупання гілок старої тополі по даху будинку під час негоди. Як довго тріщатиме під час буревіїв дерево на її подвір’ї? Як довго висітиме цей дамоклів меч над хатою пенсіонерки? Може, не треба чекати, поки рак свисне? 

Авторка цієї  замітки, «оздоблена» деякою мірою сатиричними настроями, познайомившись із  тополею - «сусідкою» Алли Василівни Депти, переконалася, що навіть від споглядання на дерево стає не по собі. Високе-превисоке, богатирських розмірів, воно не тільки не тішить погляди  перехожих, а що вже говорити про господиню будинку, яку в передчутті осінньо-зимових буревіїв починає лихоманити. Його вже не раз фотографували, зокрема, представники  «Запоріжобленерго», але тим тільки й обмежились. Від цього жінці легше не стало зовсім.

Хто ж вирішить цю проблему, яка гуманна сила прийде на допомогу нашій землячці?

 

Проблему Алли Василівни  вислухала і записала Тетяна Катрич, у душі якої клекочуть вулкани від невирішених проблем земляків-червонопільців.

ОтменитьДобавить комментарий

Реклама