головна » статті

Презентовали “Энциклопедию Бердянска”

 “Аналога этому труду нет!”- так начал свое выступление на презентации первого тома “Энциклопедии Бердянска” доктор исторических наук, профессор БГПУ и участник проекта Игорь Лыман. Она  состоялась в зале заседаний Бердянского городского совета. И. Лыман добавил, что подобных изданий в Украине считанные экземпляры – энциклопедии Львова, Киева и Николаева. И все. И вот – “Бердянск”.

 

— В книге одна тысяча страниц, 2,5 тыс. иллюстраций и, без преувеличения, несколько тысяч статей, которые охватывают историю Северного Приазовья от времен Геродота до наших дней, — сообщил собравшимся автор идеи, главный редактор газеты Виктор Михайличенко. —  Авторский коллектив книги насчитывает более 40 человек журналистов, ученых, краеведов, ветеранов производства и образования,  неравнодушных к истории нашего города, к судьбам его людей.

Слова искренней благодарности прозвучали в адрес спонсоров проекта – народных депутатов Украины  Юрия Иванющенко и Александра Пономарева,  генерального директора ЧАО “Азовкабель” Сергея Стесюка (на снимке), бизнесмена Ильи Подтынного и других.

Выход издания приветствовали управляющий делами гор-исполкома Виталий Чанышев, директор краеведческого музея Людмила Ноздрина, кандидат исторических наук, доцент БГПУ Валентина Папанова, ветеран-кабельщик Владимир Лановейчик, поэт Николай Корниенко из Приморска, работник порта Лиля Лебедева и   другие.

Одним из главных событий празднования Дня города назвала выход в свет “Энциклопедии” член Союза писателей Украины Галина Мостовая.

Перед этим Виктор Михайличенко на еженедельном совещании в районе вручил экземпляры нового издания председателям Бердянского районного совета С.Н.Фролову и райгосадминистрации В.П.Чепурному.

Справжній бум інтересу до історії Бердянська, що спостерігається впродовж уже більше десяти років і втілився в численних книгах, присвячених місцевій минувшині, знайшов логічне продовження у формі видання “Энциклопедия Бердянска”, перший том якого був презентований нещодавно. Фактично, ця подія може справедливо вважатися новим етапом у вивченні та популяризації минувшини та сучасності примор-ського міста, у згуртовуванні на цьому ґрунті людей, небайдужих до своєї малої батьків-щини.

Енциклопедії, присвячені окремим містам України, можна перерахувати буквально по пальцях. Напевно, чи не найбільш амбітним на сьогодні проектом є багатотомна “Енциклопедія Львова”, що встигла увійти до 17 найкращих книг “ХVII Форуму видавців” у Львові 2010 року (III том); до 15 найкращих книг “ХV Форуму видавців” у Львові 2008 року (II том) та отримала спеціальну відзнаку Президента “Форуму видавців-2007” (I том).

Але Львів — це Львів, а Бердянськ — це Бердянськ. Міста знаходяться “у різних вагових категоріях” як за тривалістю їхньої історії, так і за чисельністю мешканців, адміністративним статусом та значенням, що вони відігравали в минулому і відіграють нині.

Тим не менше бердянці взяли на себе сміливість підготувати двохтомну енциклопедію, присвячену своєму місту. При цьому, звичайно, не ставилась мета “потягатися” зі Львовом чи, скажімо, Києвом, щодо якого свого часу також була видана енциклопедія. Як зазначено у передмові “Від упорядників”, “бажання було єдине — донести якомога більше інформації до читачів цього фоліанту, залишити в історії багато-багато доль цікавих бердянців, а також тих людей, через чиї долі пройшло наше славне місто”.

Тоді як у згаданих вище виданнях авторський колектив складався переважно з науковців (скажімо, “Енциклопедія Львова” створювалась 200 фахівціями-львовознавцями, серед яких — дослідники минувшини міста, фахівці з політичної, еконо-мічної, соціальної історії та історії культури, що працюють у вишах, бібліотеках, архівах, музеях, театрах), то ядро авторського колективу “Энциклопедии Бердянска” склали краєзнавці-аматори. Робота над проектом була сконцентрована навколо редакції місцевої газети “Південна зо-ря”, головний редактор якої, Віктор Іванович Михайличенко, без перебільшення, може бути названий “батьком” цієї енциклопедії. Адже саме він задумав видання, розробив його концепцію; він написав чи не більшість статей енциклопедії; він здійснював координацію роботи всіх причетних до проекту; він робив макет і верстку. Не кажучи вже про популяризацію проекту та пошук його фінансування.

У самому виданні під підзаголовком “Авторський колектив енциклопедії” подані дані про В.І.Михайличенка, Т.Б. Забержевську, О.В.Старикова, М.В.Михайличенка, А.І. Савона, О.М.Прокопенко, Є.С.Денисова, І.І.Лимана, В.М.Константінову, А.А.Жадана, О.Ф.Кіосева, І.М.Короткого, Л.Ф.Ноздріну, В.А.Карпенка.

 Втім, як зазначив на презентації енциклопедії сам головний редактор “Південної зорі”, авторами статей, вмі-щених у виданні, стали десятки бердянців. Більшість з них підготували лише 1-2 статті. Коло ж осіб, які залучилися до створення проекту, нараховує багато сотень, якщо не тисячі. Адже масштаби пошуків, розгорнутих у процесі підготовки енциклопедії, є насправді вражаючими. Тут йдеться навіть не про те, що в процесі роботи авторам довелося попрацювати в численних вітчизняних і закордонних архівах, музеях і бібліотеках. Крім того, що звернення про надання інформації були направлені чи не у всі діючі в Бердянську установи, підприємства та організації, автори спілкувалися безпосередньо з героями своїх статей, з їхніми родичами, колегами та зна-йомими, із бердянськими старожилами, зверталися до дипломатичних представництв…

Вкрай важливо, що коло авторів не було “закритим клубом”, як не був заздалегідь визначений і перелік статей, що мали увійти до енциклопедії: на шпальтах “Пів-денної зорі” неодноразово розміщувалося звернення до бердянців надсилати матеріали і пропозиції, ділитися інформацією… І, що головне, бердянці відгукувалися!

Широта кола авторів, строкатість його фахового складу певною мірою зумовила неоднорідність як підходів до написання статей (тоді як одні з них подані суто науковим, то інші — популярним стилем), так і оцінок історичних подій та постатей. Ска-жімо, тоді як у статтях, присвячених низці представників махновського повстанського руху, які залишили слід в історії Бердянська, немає і натяку на негативну оцінку, в статті з промовистою назвою “Кривава неділя 12 грудня 1920 року” знаходимо формулювання “розгул махновських банд”, “бандити”. І таких прикладів у енциклопедії чимало.

Зазвичай, в сучасній практиці підготовки енциклопедій кожен із авторів ідентифікує статті власним підписом. У випадку з “Энциклопедией Бердянска” така практика врахована лише частково.

Може здатися, що деякі енциклопедичні статті не стосуються безпосередньо Бердянська. Втім, все зазначене вище відповідає позиції, сформульованій у передмові “Від упорядників”: “ми не слідували якимсь певним канонам у роботі над енциклопедією”.

Разом із тим, зміст видання цілком відповідає поданій у ньому анотації: “Книга являє собою довідковий матеріал з історії та сьогодення міста Бердянська… Читачі знайдуть в енциклопедії дані про перших поселенців краю, заснування міста і будівницт-во порту на березі Азовського моря, основні історичні віхи їхнього розвитку, розповіді про підприємства, організації, заклади, пам‘ятки та пам‘ятники, персоналії, які залишили помітний слід на майже двовіковому шляху від 1827 року”.

Варто відмітити, що видання вміщує надзвичайно багатий ілюстративний матеріал, що складається з кількох тисяч як чорно-білих, так і кольорових фото.

Робота над енциклопедією тривала більше шести років, з весни 2007, то вщухаючи, то поновлюючись із новою силою. Це мало як позитивні, так і негативні впливи на якість “кінцевого продукту”. З одного боку, енциклопедія вийшла не “скороспілою”, була можливість заповнити численні пробіли, виявляти нову інформацію, уточнювати дані тощо.  З іншого ж боку, з огляду на те, що велику частину енциклопедії складають статті про наших сучасників, про теперішній стан підприємств, організацій, закладів Бердянська, цілком природно, що така інформація швидко застарівала, а тому кожного разу при поверненні до роботи над енциклопедією автори мали її оновлювати, і “на виході” виявилось, що у низці випадків дані про персону чи інституцію подані станом не на 2013, а на один з попередніх років роботи над проектом.

Ще раз підкреслю, що поява книги “Энциклопедия Бердянска” може лише вітатись і є надзвичайно важливою подією, яка має вагоме значення далеко не тільки в межах самого Бердянська. Ті ж роздуми, що подані вище, можна сприймати як реакцію на сформульований у передмові “Від упорядників” заклик: “ми будемо раді почути думки про пророблену працю — як позитивні, так і критичні. Ми будемо особливо вдячні всім нашим читачам за конструктивну критику, слушні зауваження…”.

Наприкінці ж хочеться, перефразуючи відомий вислів, щиро побажати упорядникам: “Сказали А-Л, скажіть і М-Я”. Тобто, з нетерпінням чекаємо на вихід у світ другого тому “Энциклопедии Бердянска”!

Ігор Лиман

ОтменитьДобавить комментарий

Реклама