головна » статті

Приватний підприємець, депутат Приморської міської ради, член Партії регіонів Андрій РАЙКОВ: “Прагну жити життям громади. В цьому вбачаю головний сенс своєї депутатської діяльності”

Политическое противостояние и недовольство в стране нарастают. Совсем недавно все жители Гуляйполя и района (семь тысяч человек) выступили против открытых разработок руды и победили! Наш город и район – не исключение: в прошлом году  недовольство высказывали “дети войны” , жители бывших “ильичевских” агроцехов, пайщики Новопетровского полигона.
В феврале этого года массовые протесты, в том числе двухтысячный  митинг на площади у ГДК, были вызваны резким - в разы - повышением тарифов за обслуживание жилья.

И как-то так получается, что все протестные выступления  проходили и проходят под знаменами Компартии. К ним присоединяются  социалисты.Есть ли результаты ? Что сделано?

Штрихи до портрету

У гостя “ Відкритої трибуни” звичайна біографія нашого сучасника. А  втім, по порядку. Народився Андрій Райков 3 вересня 1960 року в  місті Приморську в робочій сім’ї. Батько, Григорій Андрійович (земля йому пухом), що трудився в райсільгосп-техніці мідником, користувався, особливо серед водіїв міста й району, авторитетом і повагою, бо мав золоті руки. Це  нині той же радіатор  можна  купити практично в будь-якому  автомагазині, а ще з два десятки років тому це була проблема. Виручали мідники…Мама, Надія Степанівна, все своє свідоме життя  трудилася  санітаркою в районній лікарні. Нині на  заслуженому відпочинку.

Після восьмого класу  Андрій поступив вчитися до Ногайського радгоспу- технікуму. Там захопився велоспортом, бо це було до вподоби  міцному статурою й жилявому хлопцю.

Звиклому до великих  фізичних навантажень у велоспорті, Андрію було  легко служити в Туркестанському військовому окрузі. Після служби  поступив на навчання  на факультет  фізичного виховання  Запорізького державного університету. Трудову діяльність розпочав майстром виробничого навчання у В’ячеславській школі, де йому доручали проводити й уроки фізкультури. Десять років   був викладачем  фізичної культури в місцевому СПТУ-54.  У буремні  нестабільністю й суперінфляцією 90 роки минулого століття  вирішив разом із другом Іваном Притулою (колишнім військовим) спробувати себе у підприємницькій діяльності. Взяли  під високі  відсотки кредит і від-крили  млин. Спробували  виготовляти навіть макаронні вироби. Пішли справи вгору, але, чого там  гріха таїти, згодом не витримали конкуренції, бо не мали достатніх коштів, аби закупити  нове імпортне обладнання для млина та сучасну технологічну лінію для дільниці  макаронних виробів…Та  підприємницька жилка, хазяйновитість, мабуть, успадковані від дідуся Андрія Никифоровича (свого часу міцного середняка  із болгарського села Коларівка Андрія Райкова, як і більшість заможних і хазяйновитих сільчан по всій Україні, було репресовано), що вмів поратися на землі, давати лад будь-якій справі. Між іншим, нашого співрозмовника названо на честь діда…

Так-от, зваживши всі за і проти, Райков дійшов висновку, що можна  спробувати свої сили в аптекарській справі. І тоді дружина, Світлана Іванівна, аби мати фах провізора, поступила вчитися до Запо-різького державного медичного університету…

 

 Коли взявся за гуж…

Ось уже  третій рік у літній курортний період Андрій  Райков за дорученням  Приморського міськвиконкому опікується підготовкою й 
функціонуванням центрального міського пляжу. Не один рік поспіль  цей куточок масового відпочинку   приморців і гостей міста був об’єктом для критики, бо для відпочивальників не було створено елементарних умов. Правда,  брався дехто з орендарів навести там порядок, та далі  обіцянок справи не просувалися. І тоді міський голова Приморська Григорій Шаповал на одному із засідань
виконкому запропонував депутатові  трьох скликань Андрію Райкову, знаючи  його добросовісне ставлення  до  будь-якої  дорученої справи, взяти під свій контроль і відповідальність центральний пляж. І не помилився у виборі кандидатури. На сьогодні  це один із небагатьох пляжів курортної зони Північного Приазов’я, де всі послуги для відпочиваючих надаються безплатно. Між іншим, прибирання території проводиться  протягом  усього світлового дня, регулярно вивозиться сміття, встановлені зонти від сонця, працюють  кіоски й павільйони, де пропонуються прохолодні тонізуючі напої, кулінарні та кондитерські вироби. Перепрошуємо, але й туалет нині на центральному пляжі у належному санітарному стані. Про це разом із Райковим дбають ще десятеро залучених до роботи приморських підприємців. До слова, за кошти Андрія Григоровича придбаний і встановлений на  пляжі  сучасний  дитячий майданчик.

Клопітне  пляжне господарство, догодити кожному ой, як важко. Але коли взявся за гуж, не  маєш права відступати. Та це й не у правилах Райкова. У нього, мабуть, у крові служити людям.

Проблеми приморців – близько до серця

Одним із найважливіших напрямків у своїй депутатській діяльності Райков вважає вирішення назрілих проблем своїх виборців, бо те, що  хвилює приморців, Андрій Григорович сприймає близько до серця. Він переконаний, якщо виборці звертаються з проханням,   то їх треба, є на це  час чи його бракує, обов’язково вислухати й прийняти  таке рішення, щоб  людина  відчула, що  депутату можна вірити, на  нього можна покластися.

Скажемо відверто: було приємно чути від мешканців вулиць Пролетарської, Лісової, провулків Нового, Ногайського схвальні відгуки про діяльність депутата міськ-ради Райкова. Скажімо, донедавна жителі  провулку Ногайського  цеберками носили воду з вулиці Кірова. А це   десь метрів за чотириста. Молодим ще півбіди, а ось людям похилого віку…Не одну  довелося провести  депутатові зустріч  з мешканцями провулку, аби  всі  погодилися   частково зібрати кошти на  будівництво  водопровідної мережі, бо тоді легше буде добитися виділення певних сум на виконання робіт і з не такого вже й багатого  міського бюджету. Коли з колонок у Ногайському провулку потекла вода, то  було справжнє свято…

Або таке. В провулку Новому після заміни електроопор не стало вуличного освітлення. Люди гуртом  прийшли до Райкова: допомагай, депутате.  Майже півроку  йому довелося вирішувати назрілу проблему, але  сьогодні  світло таки є!  На найближчу перспективу Андрій Григорович планує в цьому провулку разом із активними його жителями  зробити клумбу-квітник на місці очеретяної зарослі, тоді сама-собою відпаде  проблема виникнення часом там стихійного сміттєзвалища. 

І ще такий приклад. На вулиці Пролетарській після прокладання  свого часу газових мереж десь безслідно зникли дорожні бордюри. Без них – певні проблеми для жителів вулиці. Ось тоді за ініціативи Райкова його колеги по депутатській діяльності в міськраді  Сергій Спиридонович Жиляков, Сергій Володимирович Гармашов та він сам, як мовиться, скинулися коштом, і на Пролетарській закипіла робота.

Аби вирішити проблему голубого вогника на вулиці Лісовій, організував  спільно  з її жителями   товариство із газифікації під символічною назвою “Дружба”, яке й  особисто очолив. Правою рукою (бухгалтером) люди обрали Ірину Василівну Черкез, на рахунку  якої багато добрих справ на користь громади. Так-от, із допомогою фахівців бердянського ПП “Протон” (генеральний директор Іван Степанович Вівчар) на чолі з керівником  приморського відділення Василем Михайловичем  Іотовим  змонтували газову мережу та підвели  голубе паливо до 17 будинків. А ще на Лісовій віднедавна є вуличне освітлення,  зроблене  тверде покриття…

Можна навести  ще не один приклад позитивної діяльності депутата  міськради Андрія Райкова, та хіба в них суть?! Головне, що Андрій Григорович живе життям громади, і в цьому, за його словами, вбачає  сенс  своєї депутатської діяльності.

— Якщо люди  тобі довіряють, звертаються за допомогою і порадами, - говорить Андрій Григорович, - треба віддячувати їм за це сторицею. Ось тоді й будуть гармонія й взаємне порозуміння між депутатом і його виборцями.
Інакше не варто й тин городити…

 

 

В одну воду двічі не увійти

Звичайно, ми не могли  не торкнутися й партійної належності депутата Райкова. Він переконаний, що депутат не може, не має права стояти   обабіч політичних подій в державі. Чи не  тому він без вагань дав згоду очолити ра-йонний осередок  такої свого часу популярної політичної сили, як  “Сильна Україна”. Йому імпонувала ідеологія партії, свіжа думка й ідеї її лідера Сергія Тігіпка, бо воля, людяність, професіоналізм якого працювали на благо людей.  Райков, як  і його політичний кумир Тігіпко, добре  усвідомлювали, що в одну воду  двічі не увійти, що до старого немає і не буде вороття, що народ України  на заклики взятися за вила, щоб все забрати й розподілити, не поспішатиме. Досить ми вже надивилися й наслухалися досхочу демагогів, треба економіку відроджувати і цим самим державу рятувати. Для цього Райков  згуртовує навкіл себе осередок ділових і авторитетних приморців. А що це  були дійсно шановані професіонали, що не на словах, а ділами  дбали про людей, свідчить той факт, що на минулих виборах дев’ятеро  тодішніх “сильноукраїнців”  стали депутатами міської та районної рад…

Після об’єднання “Сильної України” з Партією  регіонів Райков цілком відповідально “сотоваришами” поповнив ряди регіоналів, бо  ідеологія й  основні принципи подальшої розбудови України практично  співпадають з його баченням перспектив держави. Та й лідер  Партії регіонів, Президент України Віктор Федорович Янукович авторитетна й сильна людина, яку підтримує переважна біль-шість українців. І, головне, він знає, як зробити нашу державу сильною, щоб її поважали  в світі. Щоб з нею рахувалися на міжнародному рівні.

Слід підкреслити, що Райков не бігав із партії до партії, не шукав якихось  власних вигод, певних пільг для себе особисто, хоч йому  неодноразово й пропонували  на заманливих умовах очолити районні осередки інших партій і політичних сил…

 

Не хлібом єдиним…

Дев’ять  років тому в  депутата Райкова зародилася ідея організувати й проводити регулярно свято вина. І не випадково, бо всі,  у кого в роду є болгарське  коріння, так чи інакше успадковують любов до виноградної лози, її плодів. І по сьогодні в  багатьох болгарських родинах, за народною  традицією, на столах стоять графин з вином та каварма (приготоване за спеціальною технологією  м’ясо  вівці, що може  зберігатися без морозильних камер  по кілька місяців, – прим. авт.).  На жаль, останнім часом  приготовлені в домашніх умовах вина не завжди належної смакової якості. Ось і вирішив Андрій Григорович згуртувати місцевих виноградарів , аби  вони згадали  прадідівські традиції виноробства. Перше свято – конкурс  вина із призами і нагородами – Райков провів серед виноградарів провулку Нового, де він народився, виріс. Людям свято сподобалося, бо, окрім традиційної дегустації, на святі можна було почерпнути цікаву інформацію від досвідчених виноробів, запозичити їх досвід у приготуванні того чи іншого ґатунку сухих вин та кріплених. Приморці  запропонували депутатові зробити це свято загальноміським. Мер міста Григорій Шаповал підтримав земляків: цьогорік вже вчетверте пос-піль у Приморську відбудеться фестиваль вина. Торік він набув уже статусу міжнародного, бо на свято  приїхали не лише винороби із Запоріжжя, Бердянська, Бердянського району, селища міського типу Розівка, але й із Молдови і навіть Болгарії. До слова, на  фестивалі вина  побував і мер Бердянська  Олексій Анато-лійович Бакай, аби запозичити позитивний досвід своїх сусідів.

Цьогорік фестиваль вина в Приморську відбудеться в червні.  Проходитиме він на… центральному  міському пля-жі. Це аби залучити до нього і відпочивальників не лише з усіх усюд нашої держави, але й з близького зарубіжжя. Чекатимуть приморці і своїх сусідів бердянців.        

Звичайно, нинішнє свято буде й  своєрідною  рекламою  Приморська як міста-курорту.

А ось  на  п’ятиріччя  фестивалю його організатори планують  приїзд (нині ведуться перемовини, налагоджується співпраця з болгарськими товариствами й осередками стосовно їх участі в святі, - прим. авт.) виноробів із Закарпаття, Криму, Молдови, Болгарії тощо.

У справжнього винороба-любителя, як стверджує Андрій Григорович, повинно бути   припасено на рік мінімум 800-900 літрів напою із плодів виноградної лози, бо склянка сухого іскристого вина лише на користь  здоров’ю людини…

 

Міцний тил

Андрій Райков у свої п’ятдесят два роки міцно й впевнено стоїть на ногах.  Виростив трьох дочок. Дві вже  самостійно на хліб насущний заробляють. Альонка із дипломом фахівця Харків-ського національного університету МВС України  працює судовиконавцем у місті Приморську, а Оленка після закінчення навчання в Бердянському медичному коледжі разом із мамою трудиться в  аптеці. Найменшенька Андріяна тільки-но закінчила  вісім класів. Народилася дівчинка 13 грудня. На день Андрія. Тому за порадою священнослужителя і нарекли її Андріяною. Вона ще остаточно не визначилася із майбутньою професією.

Свою родину, сім’ю  Райков має за міцний тил, бо може розраховувати  на порозуміння, підтримку, повагу та любов близьких йому людей. І в першу чергу лю-бої дружини Світлани Іва-нівни.  Між іншим, він посадив не один десяток  дерев, має прекрасний  виноградник. Одне слово, відбувся як чоловік за всіма класичними канонами. Він прагне жити за принципом: роби, що можеш, з тим, що маєш, там, де ти є, де ти потрібен людям.  І сподівайся, що твоє сумління й прагнення не залишаться не поміченими, а Господь Бог віддячить за  хороші й добрі  діла  сторицею. В цьому весь Райков!

 

 

Мрії мають реалізовуватися

Портрет Райкова був би  не повним, аби ми хоч словом не обмовилися про його купання взимку в морі, про  мрію створити в Приморську  групу чи клуб  місцевих моржів, осилити гру на акордеоні не гірше самого Яна Табачника (можна сприймати це як жарт, хоч Андрій Григорович за свою гру на акордеоні навіть  грамоту має), виростити такі сорти винограду, щоб за саджанцями  приїздили до нього з усіх усюд.

І останнє. Перепрошуємо, шановний Андрію Григоровичу, що ми так і не скуштували, не посмакували Вашим корисним для здоров’я вином, хоч як Ви і  не запрошували на гостину. Нехай якось, іншим разом. Можливо, на ювілейному п’яти-річному  фестивалі…

Щасти Вам, шановний добродію!

 

Віктор СЕМЕНОВСЬКИЙ

ОтменитьДобавить комментарий

Реклама