головна » статті

ВІДКРИТА ТРИБУНА Приватний підприємець, директор будівельної фірми “Дисконт”, депутат Приморської міської ради Сергій ЖИЛЯКОВ:

“Мені до серця народне прислів’я,  якщо людина будує, значить вона недарма живе на світі білому”Сьогодні в гостях “Відкритої трибуни “Південної зорі” молодий чоловік, який ось уже кілька років на видноті не лише в Приморську, Приморському районі,  в Запорізькій області, але й за межами нашого козацького краю.  Перш за все зведеними житловими  будинками, готелями, підприємствами громадського харчування тощо.  Над усе він цінує в людях щирість, відкритість, доброзичливість, чесність і порядність у партнерських стосунках і, звичайно, працелюбність. Ніхто й ніколи з приморців, членів його команди по підприємницькій  діяльності не чув від нього поганого слова на свою адресу, хоч усього в роботі буває. Він вміє й сам трудитися й інших, якщо виникає така необхідність, може змусити крутитися на повну котушку. Він порядний сім’янин. Одне слово, на своєму місці. Люди  його цінують за те, що слів на вітер не кидає. Не обіцяє молочних рік  з  кисільними берегами, а робить так і те, що потрібно людям. Чи не тому  приморці  обрали його своїм представником у міськраді.  Мова йде про приватного підприємця,  директора ТОВ “Дисконт”, депутата Приморської міськради Сергія Спиридоновича ЖИЛЯКОВА.

Родом із багатодітної сім’ї

19 лютого року нинішнього  Сергій Жиляков на життєвій стезі досяг віку Ісуса Христа. Для нього Приморськ  не просто  курортне містечко на березі теплого синьоокого Азовського моря. Тут він, його син Микитка  світ Божий побачили. І батько, Спиридон Юхимович, що трудився інженером  в колишній приморській “Сільгосптехніці”, спить віч-ним сном теж  у  приморській землі. Скільки вже років пройшло, а й по сьогодні тутешні говорять про нього з теплотою й шаною, бо був працелюбом з відкритим  серцем, до людей завжди ставився по-людськи. 

До слова, народився Сергій у багатодітній родині. Мама, Лідія Тимофіївна, що все своє свідоме життя  відпрацювала нянечкою в дитячому садочку, народила й виростила  семеро дітей. Торік їй було присвоєне звання мати-героїня. Орденом нагородили¡K

Чого там казати, не так легко ( в тому числі й мате-ріально) було Спиридону Юхимовичу  з Лідією  Тимофіївною ростити й піднімати на ноги  своїх дітей. Осилили, здужали, вивели  їх у люди. За що їм подяка й шана наша.

Сергій з гордістю  розпо-відає про своїх братів і сестер. Старший брат Федір  майор міліції. Служив на різних посадах у підрозділах державної автоінспекції Запорізької області. Нині вже на заслуженому відпочинку, живе в Дніпрорудному. У брата Олександра золоті руки й світла голова, за що його й шанують у ПСП “Приморське”. Микола  афганець, знає почім фунт лиха. Був поранений, має урядові нагороди. Сестра Оля працює  комірницею в оздоровчому комплексі “Прибій” Запорізького АТ “Мотор-Січ”, Оленка  живе в Маріуполі, тру-диться на “Азов-маші”. А  найменшенька Єв-генія, всіма люба сестричка, теж стала, як і брат Сергій, приватним під-приємцем.  Це прекрасно, що брати й сестри дружать сім’ями,  підтримують стосунки, за першої- ліпшої нагоди прагнуть зібратися разом, провідати свою матусю. Між іншим, Лідія Тимофіївна, що проживає разом із сім’єю  Сергія  Жилякова, не сидить склавши руки, а допомагає синові з невісткою Юлією (приватний підприємець, що опікується торгівлею) у  сімейному  бізнесі. Бо, як відомо, під лежачий камінь і вода не тече. 

До людей  по-людськи

Сергій  Жиляков твердо переконаний, що головне в економічній стабільності будь- кого з підприємців не виробничий цикл заради виробницт-ва, а послідовний, якомога всебічний соціальний захист людей. За висловом  Сергія Спиридоновича, для нього немає нічого важливішого за турботу й піклування про людей,  вшанування пам’яті  ветеранів. У нього завжди на пам’яті  батьківське:  до людей, синку, завжди треба ставитися по-людськи. Це стало одним із пунктів його життєвої філософії.

Ми домовилися, що не називатимемо конкретні суми заробітку, але скажемо, що по праці  й оплата. Гідна. У Жилякова з людьми розраховуються вчасно й у повному обсязі. Він не винен нікому  ні державі, ні людям жодної ко-пійки. А ще Сергій Спиридонович  переконаний, що уряд повинен давно вже  серйозно зайнятися реформуванням системи  оплати праці. Бо  доки не буде піднята на державному рівні заробітна платня, не знижена залежність від енергоносіїв, не зменшені суттєво податки, не варто навіть думати про те, що соціальна сфера стане  сама по собі  кращою, надійнішою. І  то не вихід із  існуючої проблеми, коли на тому чи іншому окремо взятому підприємстві більш-менш позитивно вирішуються питання належним чином із виплати гідної винагороди за працю.

Довелося не один  раз чути, що Сергій  Жиляков відкритий для людей, хоч і молодий роками, але вже має певний позитивний життєвий досвід. Як і свою точку зору щодо вирішення назрілих проблем. Його, дарма що молодий, на м’якині не провести. До нього, як і до багатьох підпри-ємців, що міцно стоять на ногах, йдуть за допомогою, з проханнями надати матеріальну допомогу, виділити певні суми коштів на лікування, оздоровлення тощо. Він кожного уважно вислухає, зважить всі за і  проти, і лише тоді приймає рішення: кому рибку дати, а кому  вудку, щоб сам собі наловив  на юшку чи на жарьоху. А якщо бачить, що дійсно людина потребує  його підтримки й допомоги, а він має змогу зарадити, ніколи не відмовляє,  не скупиться, бо пам’ятає  Божу заповідь:  лише той має, хто з ближнім, нужденним ділиться.

Про благодійність і меценатство Жилякова можна написати не  одну газетну сторінку.  Прикладів доволі. Та Сергій Спиридонович категорично проти цього. Між іншим, він ніколи не  афішував і не афішує своє меценатство, не б’є, як дехто, себе в груди: дивіться, який я благодійник, а робив і робить повсякчас Богоугодну справу милосердя й допомоги. Так його батько з мамою свого часу наставили, привчили трудитися в поті чола і аналітично мислити. Цю науку далеко не всім  вдається опанувати. Навіть тим, у кого не один диплом про вищу  освіту. Треба, щоб у людини була Божа іскорка.   А ось у Сергія Жилякова вона таки є!

 

Кроки становлення

Після  шкільної науки подався Сергій Жиляков до  місцевого СПТУ-54  (на жаль, на сьогодні вже колишнього), аби вивчитися на водія та здобути професію електрогазозварника. Вчився без проблем. Та коли отримав диплом-посвідчення, виявилося (люди старшого покоління пам’ятають дев’яності роки  минулого століття  як час іде  коли  більшість виживали як могли), що ні він сам, ні його спеціальності нікому не потрібні.  Сидіти на шиї у мами чи старших братів і сестер він не міг, не мав морального права, бо  поставив  собі за мету добитися, досягти  на життєвій стезі певного  рівня, стати авторитетною людиною, щоб мама  і рідні ним  гордилися. Сьогодні можна по-людськи позаздрити   природному  таланту  Сергія  Жилякова, його цілеспрямованості в досягненні поставленої мети. Він сам  себе зробив. Щоденною тяжкою працею. В неповні 17 років започаткував власну справу в сфері торгівлі, став приватним підприємцем. Не все  йшло гладко, довелося вчитися й вчитися, набиваючи собі гулі, і цим  самим  набиратися досвіду.

 Я ніколи не соромився й не соромлюсь вчитися у людей,  ділиться Сергій Спиридонович.  Чи не тому  моє життєве кредо: вік живи і вік учись, як треба жити й хазяйнувати на землі. Скажімо, якщо людина на собі, на своїх рідних, рідні відчуває, що про неї турбуються не на словах, що за свою  працю отримує пристойну плату, то не буде лінуватися. Недарма ж справжній господар спочатку годував робітника, а лише потім запрошував до праці. Ця прописна біблейська істина  своїми коріннями пройшла не одне тисячоліття¡K                               

Цікава й така деталь. Якщо  Жиляков за щось там береться, то робить це відповідально. Скажімо, побіля  міжнародної автомагістралі, що проходить через Приморськ, в ра-йоні тамтешнього автовокзалу, він збудував кафе “Авто- стоп”, що  має не лише  ста-ціонарне приміщення, облаштоване на  сучасному європейському рівні, але й досить пристойну літню терасу. Відвідувачів  у кафе, що відкрите цілодобово, не бракує, бо якість і асортимент страв  досить пристойний. Як і ціни тут  Божі. В цьому автор цих рядків і його колеги (один із них навіть скористався безплатними  послугами Інтернету  “Wi-Fi”) переконалися особисто ще до  детального зна-йомства із власником  цього закладу громадського харчування. Але це так, між іншим.

 

Бачити перспективу, вірити у власні сили

Ми сидимо, бесідуємо в прохолоді затишної альтанки.  Сергій Спиридонович змушений  на  деякий час відключити телефон, бо  безупинні дзвінки  просто заважають  спілкуванню. Скажемо правду, доводилося в буквальному розумінні цього слова  по крупиці  витягувати  інформацію про  депутатську діяльність Жилякова. Мовляв, він поважає і поціновує своїх  виборців, допомагає чим може. Це стосується проблем із освітленням, ремонтом асфальтового покриття вулиць, відновлення бордюрів тощо. Тільки прохання у нього є прозаїчне: не пишіть, прошу дуже, про конкретні справи, аби не склалося у людей враження, що нахваляюсь.

Правий мер Приморська Григорій Шаповал, який  охарактеризував депутата міськради Сергія Жилякова як небагатослівного, але глибоко порядного,   дисциплінованого й відповідального чоловіка, котрого нещодавно за самовіддану працю на благо громади міста нагороджено Грамотою, бо саме за такими, як він, майбутнє не лише Приморська, Запо-різького краю, але й нашої держави в цілому.

Врешті зайшла мова і про діяльність будівельної фірми  ТОВ  “Дисконт”, яка виконує будівельні роботи будь-якої складності під ключ. І тут очі у Сергія  Жилякова засяяли, бо то ж його дітище!

Родом із багатодітної сім’ї

19 лютого року нинішнього  Сергій Жиляков на життєвій стезі досяг віку Ісуса Христа. Для нього Приморськ  не просто  курортне містечко на березі теплого синьоокого Азовського моря. Тут він, його син Микитка  світ Божий побачили. І батько, Спиридон Юхимович, що трудився інженером  в колишній приморській “Сільгосптехніці”, спить віч-ним сном теж  у  приморській землі. Скільки вже років пройшло, а й по сьогодні тутешні говорять про нього з теплотою й шаною, бо був працелюбом з відкритим  серцем, до людей завжди ставився по-людськи. 

До слова, народився Сергій у багатодітній родині. Мама, Лідія Тимофіївна, що все своє свідоме життя  відпрацювала нянечкою в дитячому садочку, народила й виростила  семеро дітей. Торік їй було присвоєне звання мати-героїня. Орденом нагородили¡K

Чого там казати, не так легко ( в тому числі й мате-ріально) було Спиридону Юхимовичу  з Лідією  Тимофіївною ростити й піднімати на ноги  своїх дітей. Осилили, здужали, вивели  їх у люди. За що їм подяка й шана наша.

Сергій з гордістю  розпо-відає про своїх братів і сестер. Старший брат Федір  майор міліції. Служив на різних посадах у підрозділах державної автоінспекції Запорізької області. Нині вже на заслуженому відпочинку, живе в Дніпрорудному. У брата Олександра золоті руки й світла голова, за що його й шанують у ПСП “Приморське”. Микола  афганець, знає почім фунт лиха. Був поранений, має урядові нагороди. Сестра Оля працює  комірницею в оздоровчому комплексі “Прибій” Запорізького АТ “Мотор-Січ”, Оленка  живе в Маріуполі, тру-диться на “Азов-маші”. А  найменшенька Євгенія, всіма люба сестричка, теж стала, як і брат Сергій, приватним під-приємцем.  Це прекрасно, що брати й сестри дружать сім’ями,  підтримують стосунки, за першої-ліпшої нагоди прагнуть зібратися разом, провідати свою матусю. Між іншим, Лідія Тимофіївна, що проживає разом із сім’єю  Сергія  Жилякова, не сидить склавши руки, а допомагає синові з невісткою Юлією (приватний підприємець, що опікується торгівлею) у  сімейному  бізнесі. Бо, як відомо, під лежачий камінь і вода не тече. 

До людей по-людськи

Сергій  Жиляков твердо переконаний, що головне в економічній стабільності будь- кого з підприємців не виробничий цикл заради виробництва, а послідовний, якомога всебічний соціальний захист людей. За висловом  Сергія Спиридоновича, для нього немає нічого важливішого за турботу й піклування про людей,  вшанування пам’яті  ветеранів. У нього завжди на пам’яті  батьківське:  до людей, синку, завжди треба ставитися по-людськи. Це стало одним із пунктів його життєвої філософії.

Ми домовилися, що не називатимемо конкретні суми заробітку, але скажемо, що по праці  й оплата. Гідна. У Жилякова з людьми розраховуються вчасно й у повному обсязі. Він не винен нікому  ні державі, ні людям жодної ко-пійки. А ще Сергій Спиридонович  переконаний, що уряд повинен давно вже  серйозно зайнятися реформуванням системи  оплати праці. Бо  доки не буде піднята на державному рівні заробітна платня, не знижена залежність від енергоносіїв, не зменшені суттєво податки, не варто навіть думати про те, що соціальна сфера стане  сама по собі  кращою, надійнішою. І  то не вихід із  існуючої проблеми, коли на тому чи іншому окремо взятому підприємстві більш-менш позитивно вирішуються питання належним чином із виплати гідної винагороди за працю.

Довелося не один  раз чути, що Сергій  Жиляков відкритий для людей, хоч і молодий роками, але вже має певний позитивний життєвий досвід. Як і свою точку зору щодо вирішення назрілих проблем. Його, дарма що молодий, на м’якині не провести. До нього, як і до багатьох підпри-ємців, що міцно стоять на ногах, йдуть за допомогою, з проханнями надати матеріальну допомогу, виділити певні суми коштів на лікування, оздоровлення тощо. Він кожного уважно вислухає, зважить всі за і  проти, і лише тоді приймає рішення: кому рибку дати, а кому  вудку, щоб сам собі наловив  на юшку чи на жарьоху. А якщо бачить, що дійсно людина потребує  його підтримки й допомоги, а він має змогу зарадити, ніколи не відмовляє,  не скупиться, бо пам’ятає  Божу заповідь:  лише той має, хто з ближнім, нужденним ділиться.

Про благодійність і меценатство Жилякова можна написати не  одну газетну сторінку.  Прикладів доволі. Та Сергій Спиридонович категорично проти цього. Між іншим, він ніколи не  афішував і не афішує своє меценатство, не б’є, як дехто, себе в груди: дивіться, який я благодійник, а робив і робить повсякчас Богоугодну справу милосердя й допомоги. Так його батько з мамою свого часу наставили, привчили трудитися в поті чола і аналітично мислити. Цю науку далеко не всім  вдається опанувати. Навіть тим, у кого не один диплом про вищу  освіту. Треба, щоб у людини була Божа іскорка.   А ось у Сергія Жилякова вона таки є!

 

Кроки становлення

Після  шкільної науки подався Сергій Жиляков до  місцевого СПТУ-54  (на жаль, на сьогодні вже колишнього), аби вивчитися на водія та здобути професію електрогазозварника. Вчився без проблем. Та коли отримав диплом-посвідчення, виявилося (люди старшого покоління пам’ятають дев’яності роки  минулого століття  як час іде  коли  більшість виживали як могли), що ні він сам, ні його спеціальності нікому не потрібні.  Сидіти на шиї у мами чи старших братів і сестер він не міг, не мав морального права, бо  поставив  собі за мету добитися, досягти  на життєвій стезі певного  рівня, стати авторитетною людиною, щоб мама  і рідні ним  гордилися. Сьогодні можна по-людськи позаздрити   природному  таланту  Сергія  Жилякова, його цілеспрямованості в досягненні поставленої мети. Він сам  себе зробив. Щоденною тяжкою працею. В неповні 17 років започаткував власну справу в сфері торгівлі, став приватним підприємцем. Не все  йшло гладко, довелося вчитися й вчитися, набиваючи собі гулі, і цим  самим  набиратися досвіду.

 Я ніколи не соромився й не соромлюсь вчитися у людей,  ділиться Сергій Спиридонович.  Чи не тому  моє життєве кредо: вік живи і вік учись, як треба жити й хазяйнувати на землі. Скажімо, якщо людина на собі, на своїх рідних, рідні відчуває, що про неї турбуються не на словах, що за свою  працю отримує пристойну плату, то не буде лінуватися. Недарма ж справжній господар спочатку годував робітника, а лише потім запрошував до праці. Ця прописна біблейська істина  своїми коріннями пройшла не одне тисячоліття¡K                               

Цікава й така деталь. Якщо  Жиляков за щось там береться, то робить це відповідально. Скажімо, побіля  міжнародної автомагістралі, що проходить через Приморськ, в ра-йоні тамтешнього автовокзалу, він збудував кафе “Авто- стоп”, що  має не лише  ста-ціонарне приміщення, облаштоване на  сучасному європейському рівні, але й досить пристойну літню терасу. Відвідувачів  у кафе, що відкрите цілодобово, не бракує, бо якість і асортимент страв  досить пристойний. Як і ціни тут  Божі. В цьому автор цих рядків і його колеги (один із них навіть скористався безплатними  послугами Інтернету  “Wi-Fi”) переконалися особисто ще до  детального зна-йомства із власником  цього закладу громадського харчування. Але це так, між іншим.

 

Бачити перспективу, вірити у власні сили

Ми сидимо, бесідуємо в прохолоді затишної альтанки.  Сергій Спиридонович змушений  на  деякий час відключити телефон, бо  безупинні дзвінки  просто заважають  спілкуванню. Скажемо правду, доводилося в буквальному розумінні цього слова  по крупиці  витягувати  інформацію про  депутатську діяльність Жилякова. Мовляв, він поважає і поціновує своїх  виборців, допомагає чим може. Це стосується проблем із освітленням, ремонтом асфальтового покриття вулиць, відновлення бордюрів тощо. Тільки прохання у нього є прозаїчне: не пишіть, прошу дуже, про конкретні справи, аби не склалося у людей враження, що нахваляюсь¡K

Правий мер Приморська Григорій Шаповал, який  охарактеризував депутата міськради Сергія Жилякова як небагатослівного, але глибоко порядного,   дисциплінованого й відповідального чоловіка, котрого нещодавно за самовіддану працю на благо громади міста нагороджено Грамотою, бо саме за такими, як він, майбутнє не лише Приморська, Запо-різького краю, але й нашої держави в цілому¡K

Врешті зайшла мова і про діяльність будівельної фірми   ТОВ  “Дисконт”, яка виконує будівельні роботи будь-якої складності під ключ. І тут очі у Сергія  Жилякова засяяли, бо то ж його дітище!

 Будівничий, будівельник  це чи не найпрестижніша  в світі професія, - каже Жиляков.  Бо  якщо людина будується, то значить вона живе не одним днем. Бачить перспективу, вірить у  свої власні сили. Погодьтеся, це великий життєвий стимул! Тоді й жити,  творити  хочеться.  А полишений по собі будовами добрий слід на землі  то чи не най-краща  нагорода за працю.

По нинішніх мірках “Дисконт” будує доволі  багато. І не лише в Приморську. “Почерк” “дисконтівців” Жилякова відомий і в  Бердянську, і в обласному центрі, і в сусідній  Дніпропетровській області  та інших регіонах. До честі приморських будівельників, вони на сьогодні не мають жодної рекламації на якість  робіт. І в обумовлені договорами строки виконання робіт вкладаються   завчасно. До речі, “Дисконт”  будує  житлові будинки й господарчо - побутові приміщення, сучасні готельні комплекси, підприємства торгівлі й  громадського харчування, складські  й побутові приміщення, гаражі для автомобілів тощо. “Дисконтівці”  виконують і покрівельні роботи, надають послуги автокрана, екскаватора,  готові перевезти  вантажі в будь-який  куточок  України, як і в близьке зарубіжжя. Відрадно, що вони не шукають замовників. Навпаки, ті, хто  прагне скористатися їхніми послугами, записуються в чергу.

Є у Жилякова мрія отримати вищу будівельну освіту в Дніпропетровському чи Харківському будівельному інституті. Сил і знань вистачить. У перспективі отримати  фундаментальні знання і в сфері  підприємництва і бізнесу. І це не прожекти. Якщо Жиляков ставить перед  собою  мету, він обов’язково свого доб’ється.  Так життям привчений. 

Нехай не ображається на автора  цих рядків Сергій Спиридонович, але не можу не  сказати про одну  з останніх його Богоугодних і благородних справ. Напередодні великого всенародного свята  9 Травня  Жиляков зі  своїми  будівельниками усього за шість днів забезпечив виконання ремонт-но-реставраційних робіт на Преславському сільському меморіалі, присвяченому па-м’яті загиблих земляків, воїнів-визволителів, жертв фашист-ського свавілля.

 Дякуючи Сергію Спиридоновичу, орендарям і підприємцям ( всіх їх поіменно назвати просто неможливо, бо це понад сорок чоловік, - прим. авт.), що профінансували виконання робіт,  розповідає голова Преславської сільської ради  Володимир Боярко,  ми взяли участь в обласному огляді-конкурсі на краще упорядкування ме-
моріалів, пам’ятників, братських могил та інших місць поховань загиблих захисників Вітчизни у роки Великої Вітчизняної війни і отримали заохочувальну премію в розмірі 10 тисяч гривень. До речі, Жиляков вніс і власний добровільний вклад у загальну  справу.

І ще таке. Не сьогодні-завтра  ТОВ “Дисконт” розпочне роботи поблизу Приморська     по встановленню на площі  24 гектарів сонячних батарей, аби місто-курорт мало змогу  отримувати  альтернативну електроенергію. Удачі!

                                                

Щастя C це коли є міцна і здорова сім’я

На прощання цікавимося, що  Жиляков розуміє під справжнім людським щастям. Це, на його погляд, перш за все міцна й здорова сім’я, обов’язково підкріплена  матеріально. Це коли не забувають про твій день Янгола близькі, знайомі,  друзі¡K  Коли є можливість просто так посидіти разом із  родиною за обіднім чи святковим столом, погомоніти про се, те, згадати щасливі в житті дні й години. А ще Сергій Спиридонович впевнений, що поняття щастя вбирає в себе все, що кожному із нас дозволяє вважати себе справжньою людиною, котра з вірою й оптимізмом дивиться в світле завтра¡K

І НАОСТАНОК.  Нещодавно Національний комітет громадських нагород при уряді Російської Федерації нагородив депутата Приморської міської ради Сергія Жилякова орденом “Долг и честь”, як  сказано у нагородній грамоті, “ За  укрепление  сотрудничества и дружбы между народами Российской Федерации и Украины”.

Всіляких Вам, Сергію Спиридоновичу, життєвих гараздів. Хай доля завжди Вам посміхається! Так  тримати! 

Будівничий, будівельник  це чи не найпрестижніша  в світі професія, - каже Жиляков.  Бо  якщо людина будується, то значить вона живе не одним днем. Бачить перспективу, вірить у  свої власні сили. Погодьтеся, це великий життєвий стимул! Тоді й жити,  творити  хочеться.  А полишений по собі будовами добрий слід на землі  то чи не най-краща  нагорода за працю.

По нинішніх мірках “Дисконт” будує доволі  багато. І не лише в Приморську. “Почерк” “дисконтівців” Жилякова відомий і в  Бердянську, і в обласному центрі, і в сусідній  Дніпропетровській області  та інших регіонах. До честі приморських будівельників, вони на сьогодні не мають жодної рекламації на якість  робіт. І в обумовлені договорами строки виконання робіт вкладаються   завчасно. До речі, “Дисконт”  будує  житлові будинки й господарчо - побутові приміщення, сучасні готельні комплекси, підприємства торгівлі й  громадського харчування, складські  й побутові приміщення, гаражі для автомобілів тощо. “Дисконтівці”  виконують і покрівельні роботи, надають послуги автокрана, екскаватора,  готові перевезти  вантажі в будь-який  куточок  України, як і в близьке зарубіжжя. Відрадно, що вони не шукають замовників. Навпаки, ті, хто  прагне скористатися їхніми послугами, записуються в чергу.

Є у Жилякова мрія отримати вищу будівельну освіту в Дніпропетровському чи Харківському будівельному інституті. Сил і знань вистачить. У перспективі отримати  фундаментальні знання і в сфері  підприємництва і бізнесу. І це не прожекти. Якщо Жиляков ставить перед  собою  мету, він обов’язково свого доб’ється.  Так життям привчений. 

Нехай не ображається на автора  цих рядків Сергій Спиридонович, але не можу не  сказати про одну  з останніх його Богоугодних і благородних справ. Напередодні великого всенародного свята  9 Травня  Жиляков зі  своїми  будівельниками усього за шість днів забезпечив виконання ремонт-но-реставраційних робіт на Преславському сільському меморіалі, присвяченому па-м’яті загиблих земляків, воїнів-визволителів, жертв фашист-ського свавілля.

 Дякуючи Сергію Спиридоновичу, орендарям і підприємцям ( всіх їх поіменно назвати просто неможливо, бо це понад сорок чоловік, - прим. авт.), що профінансували виконання робіт,  розповідає голова Преславської сільської ради  Володимир Боярко,  ми взяли участь в обласному огляді-конкурсі на краще упорядкування ме-
моріалів, пам’ятників, братських могил та інших місць поховань загиблих захисників Вітчизни у роки Великої Вітчизняної війни і отримали заохочувальну премію в розмірі 10 тисяч гривень. До речі, Жиляков вніс і власний добровільний вклад у загальну  справу.

І ще таке. Не сьогодні-завтра  ТОВ “Дисконт” розпочне роботи поблизу Приморська     по встановленню на площі  24 гектарів сонячних батарей, аби місто-курорт мало змогу  отримувати  альтернативну електроенергію. Удачі!

                                                

Щастя це коли є міцна і здорова сім’я

На прощання цікавимося, що  Жиляков розуміє під справжнім людським щастям. Це, на його погляд, перш за все міцна й здорова сім’я, обов’язково підкріплена  матеріально. Це коли не забувають про твій день Янгола близькі, знайомі,  друзі¡K  Коли є можливість просто так посидіти разом із  родиною за обіднім чи святковим столом, погомоніти про се, те, згадати щасливі в житті дні й години. А ще Сергій Спиридонович впевнений, що поняття щастя вбирає в себе все, що кожному із нас дозволяє вважати себе справжньою людиною, котра з вірою й оптимізмом дивиться в світле завтра¡K

І НАОСТАНОК.  Нещодавно Національний комітет громадських нагород при уряді Російської Федерації нагородив депутата Приморської міської ради Сергія Жилякова орденом “Долг и честь”, як  сказано у нагородній грамоті, “ За  укрепление  сотрудничества и дружбы между народами Российской Федерации и Украины”.

Всіляких Вам, Сергію Спиридоновичу, життєвих гараздів. Хай доля завжди Вам посміхається! Так  тримати! 

Preman 20 июн 2014 в 13:15 # Ответить
I was really confuse
I was really confused, and this answered all my quoissent.

ОтменитьДобавить комментарий

Реклама