головна » статті

Справа всього життя

03.02.2020

Дем’яненко Микола  Костянтинович народився 5 лютого 1935 року в селі Олексіївці Куйбишевського (нині Більмацького) району Запорізької області.  Закінчив СШ № 3 міста Бердянська  у 1952 році і вступив на філологічний факультет Запорізького державного педагогічного інституту (російський відділ). Закінчив його у 1956 році, одержавши диплом з відзнакою.

Працював учителем російської мови та літератури, української мови та літератури в СШ села Кочубіївка Уманського району Черкаської області.

Служив в армії (1956-1958 рр.),  склав екзамени на офіцера запасу. Зараз має звання майора у відставці.

Згодом М.К.Дем’яненко із захопленням трудиться на ниві журналістики (літературний працівник газети «Енергетик» Запорізького трансформаторного заводу, потім – редактор Запорізької студії телебачення). Протягом трьох років Микола Костянтинович оволодів основами журналістики, друкувався в обласних газетах («Индустриальное Запорожье», «Запорізька правда», «Комсомолець Запоріжжя» та ін.). Це була велика школа життя, він багато чому навчиться, вів передачі промислові, сільськогосподарські, писав про роботу і вузівську молодь, про художню самодіяльність, запрошував акторів на телебачення і т.д.

Якось директор Запорізької студії телебачення попросив Миколу Костянтиновича поїхати у відрядження до Києва, вибрати у Київському драматичному театрі ім. Лесі Українки цікавий спектакль і запросити колектив театру на Запорізьке телебачення. Було обрано спектакль А.Салинського «Барабанщица». Артисти приїхали в Запоріжжя, спектакль мав великий успіх, телеглядачів були дуже задоволені. А директор телестудії оголосив М.К.Дем’яненкові подяку із занесенням у трудову книжку.

Але Микола Костянтинович – педагог за покликанням. Він повертається на викладацьку роботу (працює у школі майстрів заводу «Запоріжсталь», очолює методичний кабінет технікумів міста). За плідну педагогічну роботу був нагороджений грамотою Міністра освіти УРСР.

Потім – аспірантура при Кримському педагогічному інституті. Під керівництвом доктора філологічних наук, професора В.М.Мигиріна він пише кандидатську дисертацію на тему:  «Лексико-граматичні розряди іменників у сучасній російській мові», успішно захищає її у Дніпропетровському державному університеті в 1972 р.

Це був по-справжньому його зоряний час, Микола Костянтинович повністю присвячує себе роботі у Запорізькому педагогічному інституті. Був куратором групи, лектором обласного товариства «Знання» (його лекції про культуру мовлення з насолодою слухали вчителі міста і керівники гуртків політзанять на запорізьких заводах), його обирають членом партбюро і профбюро філологічного факультету, був він і секретарем парторганізації цього факультету.

Не залишає Микола Костянтинович і свого журналістського пера. Він пише статті, нариси, вірші, рецензії.

Про ці незабутні роки автор так пише у вірші «Моєму Запоріжжю (після розлуки)»:

Тут доцентом я був

                       у студентів,

Викладацькі роки

                          пройшли...

Небагато їх і немало,

А всього – 23!

Яскрава і цікава сторінка у біографії доцента М.К.Дем’яненка – це перебування в Польщі (м. Бидгощ). Протягом двох років він викладає російську мову польським студентам, керує написанням магістерських робіт, видає монографію, вивчає польську мову, літературу, культуру.

Переповнений польськими враженнями, М.К. Дем’яненко повертається до Запоріжжя і продовжує викладати дисципліни лінгвістичного циклу (сучасну російську мову, стилістику, методику російської мови, веде спецкурси і спецсемінари, керує написанням курсових і дипломних робіт, знайомить своїх студентів з польською мовою і культурою.

З 1992 року доцент М.К. Дем’яненко працює у Бердянському державному педагогічному інституті (на кафедрі загального мовознавства та слов’янської філології). Досвідчений доцент багато сил і енергії віддає викладацькій роботі, займається наукою і в той же час починає видавати свої книги нарисів.

Перша його книга – «Город у синего моря» – вийшла у 1997 році (до ювілею Бердянська). У ній чотири нариси: про рідне місто, про улюбленого вчителя, професора В.М. Мигиріна, про перебування у Польщі та про подорожування по Кавказу.

Ця книга отримала схвальні відгуки читачів. Особливо запам’ятався нарис про професора В.М. Мигиріна, яскраву особистість, оригінального вченого. Він прожив всього 60 років, а підготував більше 40 кандидатів наук!

В 1999 році виходить з друку друга книга нашого автора – «У серці і в пам’яті». Це розповідь про дитинство, про війну, школу, Запорізький педінститут, де вчився М.К.Дем’яненко, про викладачів цього вузу, про письменників, котрі спілкувалися під час зустрічей зі студентами (М.Стельмаха, О.Гончара, М.Нагнибіду, М.Руденка та ін.).

Ця книга привертає увагу своєю щирістю, відвертістю, відчувається, що автор дуже любить своїх героїв і віддає їм жар душі і серця. Запам’ятовуються нариси про професора С.П.Самійленка, про Олеся Гончара, Михайла Стельмаха і т.д. Письменники – це дуже яскраві, оригінальні люди. І дуже шкода, що в наш час вони чомусь відійшли, так би мовити, на другий план. Згадаймо, яку велику роль відіграли письменники О.Гончар, І.Драч, В.Стус, В.Яворівський, Л.Костенко та інші у наближенні дня  незалежності України.

«Життя – як море (нариси про відомих людей міста Бердянська)» – так називається нова книга М.К.Дем’яненка.

Книга складається з трьох частин. Частина перша присвячена відомим людям Бердянська: О.А.Семенченкові, А.М.Ленковій, В.К.Демиденкові, П.Г.Межуєву, Є.С.Тодорову та В.І. Михайличенкові.

Частина друга («А нас о прошлом грусть не покидает») – це нариси про Володимира Висоцького (автор бачив і слухав його в Запоріжжі), про службу в армії, нарис про цікавих людей (про директора школи І.А.Мілко, про доцента В.І.Новікова).

Частина третя («Я люблю тебя, синее море») – це вірші автора.      

Книга написана чистою літературною мовою, яскраво, динамічно, про кожного героя автор розповідає цікаво, оригінально.

Прикрасили книгу нарисів вірші М.К. Дем’яненка. Вони допомагають домалювати портрети його героїв, свідчать про смаки автора, про рухи його душі. Якщо прослідкувати за тим, як автор ставить перед собою складні завдання і як їх вирішує, то можна за-значити, що від книги до книги зростає його майстерність, удосконалюється перо, автор весь час у пошуках. Він знаходить нові, оригінальні засоби до змалювання героїв, справжніх людей, талановитих і неповторних...

ОтменитьДобавить комментарий

Реклама