головна » статті

Творчість. Третина століття від рукопису до книги

19.04.2018

Саме такий шлях пройшов твір «Степова принцеса» нашого відомого земляка українського дитячого письменника, журналіста, краєзнавця, археолога, педагога Олексія Яковича ОГУЛЬЧАНСЬКОГО.

Кожній освіченій людині знайомий вислів з безсмертного роману «Майстер і Маргарита»: рукописи не горять. Певно, сам того не відаючи, Михайло Булгаков мав на увазі й рукопис повісті відомого бердянського літератора Олексія Огульчанського «Степова принцеса», яку він не встиг видати за життя.

Повість «Степова принцеса» – це друга книга задуманої автором дитячої пригодницької дилогії. Перша – «Дарунок Кніповича» – вийшла з друку у столичному видавництві «Веселка» у 1986 році. Продовження оповіді, на превеликий жаль, спіткала сумна доля: у згаданому видавництві вже був підготовлений до друку книжковий варіант, який через брак коштів просто розсипали. Таким чином, доробок літератора потрапив під каток горбачівської перебудови, яка поряд із позитивними моментами мала й негативні, коли економіка країни недолуго переходила на рейки приватного підприємництва.

Після смерті Олексія Яковича його дружина Катерина Миколаївна передала авторський рукопис нашим землякам мовознавцям Ользі та Андрію Будугаям, які нині мешкають у місті Біла Церква.

Про цю історію торік почув журналіст інформаційної групи «ПРО100» Андрій Токовенко, який побував у місцевому краєзнавчому музеї на заходах з відзначення 105-річчя з дня народження О.Я.Огульчанського. Разом з колегами вони ви-рішили видати повість, яку всі вважали втраченою назавжди.

А далі, як говориться, була справа техніки. Керівником масштабного проекту стала головний редактор газети «Бердянские ведомости» Валерія Буханова, літературними редакторами – Ольга та Андрій Будугаї, художніми редакторами – Андрій Токовенко та Андрій Риндін. Змакетували й зверстали книгу спеціалісти інформаційної групи «ПРО100», а надрукували у «Видавничому будинку Мелітопольської міської друкарні».

Звернемо увагу на кілька особливостей ошатно оформ-леного видання, яке приємно взяти в руки. Перш за все, книга вмістила обидві повісті дилогії – «Дарунок Кніповича» і «Степова принцеса». Їм передує вступна стаття Ольги та Андрія Будугаїв «Історія появи повісті Олексія Огульчанського «Степова принцеса» у друці». Вони ж підготували статтю «О.Огульчанський як письменник, педагог, дослідник Північного Приазов’я». Доречні й цікаві довідкові матеріали «Список використаних джерел» і «Творча спадщина Олексія Яковича Огульчанського (30.03.1912  – 13.08.1996)».

Ще одна важлива особливість, як для дитячого видання, – багатоілюстрованість книги. Причому малюнки мають і пізнавальне значення, бо використані твори графіки та живопису з мистецької скарбниці міста – Бердянського художнього музею імені І.І.Бродського (директор М.М.Бучакчийська). Як відзначали на презентації, багато з творів живопису О.Я.Огульчанський особисто тримав у своїх руках, бо саме він у переможному 1945 році повертав з евакуації колекцію худож-нього музею. На першій сторінці обкладинки – кольорова робота відомого бердянського митця М.Т.Мироненка «На Бердянській косі», на четвертій сторінці обкладинки – робота В.О.Буднікова «Хліб».

Вихід нового твору у світ став можливим не комерційним, а соціальним проектом завдяки підтримці народного депутата України О.С.Пономарьова. Завдяки цьому міські та районні, шкільні бібліотеки безкоштовно отримали книгу до своїх фондів.

Без перебільшення, феєричним святом стала презентація книги 11 березня у художньому музеї ім. І.І.Бродського. Про роботу над підготовкою твору до видання розповіли журналіст Андрій Токовенко , Валерія Буханова і Марина Бучакчийська, Ольга та Андрій Будугаї, які приїхали на презентацію з Білої Церкви. Прикрасила захід театралізовано-музична постановка дитячого театрального колективу «Теремок» під керівництвом Світлани Орищенко міського Палацу культури. Про творчість письменника говорили бердянські школярки Аня Єременко і Олександ-ра Губар, місцеві літератори.

Депутат Бердянської міської ради Володимир Безверхий поділився спогадами про свою участь у роботі крає-знавчого гуртка, яким керував Олексій Якович.

Автору цих рядків пощастило понад чверть століття не лише спілкуватися з нашим уславленим земляком, а й спільно працювати у редакції газети «Південна зоря» над газетними матеріалами, при підготовці краєзнавчого пу-тівника «По морю Азовскому». До речі, колегами та учнями Олексія Яковича вважали себе журналісти-«південнозорянці» Михайло Федорович Кривошей, Анатолій Васильович Іванченко, Павло Іванович Могильний, Лариса Яківна Дервішова, Микола Якович Федоренко та багато інших.

Випуск «Степової принцеси» свідчить, що естафета літератора Олексія Яковича Огульчанського, журналіс-тів попередніх поколінь у надійних руках нинішньої творчої молоді. 

На фото: Олексій Якович Огульчанський; Команда «ПРО100», яка працювала над виданням: Андрій Риндін, Андрій Токовенко, Наталія Панченко, Валерія Буханова, Володимир Перетятько.

Віктор МИХАЙЛИЧЕНКО

ОтменитьДобавить комментарий

Реклама