головна » статті

Вільям Затьора педагог, есперантист, поет

07.05.2019

Ця публікація стала можливою завдяки матеріалу «Листівки на есперанто», розміщеному в газеті «Південна зоря» від 24.01.2019 року. Частина матеріалу містила мої спогади про керівника гуртка есперанто в ЦДЮТ і мого викладача по Бердянському технікуму виноградарства і виноробства Вільяма Васильовича Затьору.

Виявилося, що після тих спогадів відкрилися дещо містичні зв’язки, про які я дізнався пізніше. Перший із них – це те, що через тиждень, а саме 31 січня, на мене на «Фейсбуці» вийшов старший син есперантиста Юрій Вільямович Затьора. А зв’язок із цією родиною нашою сім’єю був загублений після переходу цього педагога за вічну межу.

Другий зв’язок – те, що цей матеріал газета «випадково» подала за кілька днів до 80-річчя цієї людини, яке припадало на 28 січня.

Через контакти з родиною вдалося познайомитися з кількома поезіями Вільяма Васильовича. Також я отримав декілька сімейних світлин і спогади про рідного брата Вільяма Затьори – відомого у Бердянську і не тільки Юрія Васильовича Затьору – викладача художньої школи і керівника студії образотворчого мистецтва Бердянського міського Палацу культури. Вдалося більше дізнатися про гурток есперанто в ЦДЮТ, який створив і вів В.В. Затьора з 1979 по 1996 рік.

Пропонуємо увазі читачів частину масиву, яким поділилися рідні самобутнього поета, педагога, біолога, есперантиста і просто світлої людини – мужчини, якого колишня його учениця, випускниця СШ № 5 1971 року Тетяна Михайлівна Даниленко-Підус у нашому листуванні назвала «ні на кого не схожим «інопланетянином», Людиною Майбутнього!!!».

 

Гурток есперантоу Бердянську

Вільям Васильович Затьора створив і вів гурток есперанто в Будинку піонерів (пізніше – Центр дитячо-юнацької творчості (ЦДЮТ) з 1979 по 1996 рік. Про це повідомив директор ЦДЮТ Олег Костянтинович Балабан.

Штучна мова, її доступність та можливість спілкуватися нею з представниками різних народів світу приваблювала в гурток учнів шкіл, студентів медучилища, технікумів, педінституту, робітників міста. Були дискусії, вечори-зустрічі та інші заходи.

Юні есперантисти робили поетичні спроби на цій мові, а їхній керівник навіть потрапив на один із міжнародних конкурсів, де представив власні вірші на есперанто. Вільям Васильович мріяв створити у Бердянську міський клуб есперантистів.

Вдалося дізнатися про роботу гуртка й від його активного учасника Олега Дадаєва (зараз його прізвище – Чайка). Олег і зараз викладає есперанто в Москві. Поділився спогадами й молодший син В.В.Затьори Владислав.

 

Представляємо увазі читачів ці матеріали.

 

Інтерв’ю з гуртківцем Олегом Васильовичем Дадаєвим-Чайкою:

– Пане Олеже, коли Ви потрапили на гурток есперанто?

– Я приїхав до Бердянська в 1989 році і в тому ж році, ближче до зими, знайшов гурток у Будинку піонерів. Я почав вивчати цю мову самостійно ще з 1987 року, коли мені було 14 років – ще до того, як прийшов на заняття в гурток. Тому я, скоріше, допомагав Вільяму Васильовичу, ніж учився.

– Де саме відбувалися заняття?

– Училися ми на другому поверсі, але номер кабінету вже не пам’ятаю.

– Скільки людей відвідували гурток?

– Десь 3-6 чоловік. В основному це були школярі та кілька дорослих відвідувачів.

– Чим саме ви займалися?

– Вільям Васильович викладав курс граматичним методом. Дуже зрозуміло і дуже цікаво.

– Що б Ви сказали про керівника гуртка як про особистість?

– Вільям Васильович був дуже відкритою, доброю, радісною, терплячою людиною. Мені дуже подобалося з ним спілкуватися і дружити. Я не раз бував у нього вдома, ми багато спілкувалися про мову і наші лінгвопроекти. Адже я прийшов у мову есперанто в цьому сенсі «дещо підготовленим», бо ще з дев’яти років придумував власну штучну мову.

 

Спогади Владислава Вільямовича Затьори про гурток есперанто.

 

Батько мене навчав есперанто з раннього дитинства, так що я цю мову вивчив не набагато пізніше, ніж українську. Тому гурток я відвідував лише декілька разів – це було як екскурсія до тата на роботу. Мені там було б не цікаво – вчити те, що я вже досконало знав. Пам’ятаю, що гурток працював у неділю, десь о півдні.

Активних гуртківців було в середньому 4-5 чоловік. Одним із них був Андрій Попов, син батькового друга, кандидата фізико-математичних наук, викладача кафедри фізики Бердянського державного педагогічного інституту Михайла Тимофійовича Попова, який теж захоплювався есперанто і навіть був членом правління Української Есперанто-асоціації. Ми з татом бували у пана Михайла в гостях. Він вів дуже активне листування з есперантистами світу, друкувався в журналах та інших періодичних виданнях Європи, Америки, Китаю, Японії, інших країн світу.

Я займався малюванням. І тато, хоча й сам був неабиякий художник, час від часу просив мене намалювати картинки для його уроків.

Батько був великим ентузіастом цієї справи. Сам складав тексти для занять, які були наповнені тільки йому властивим гумором. Часто він читав їх нам і ми разом сміялися з «Матильды, которая, сладко потянувшись у открытого окна, запела песню о медных гвоздиках». Думаю, гуртківцям було цікаво перекладати такі тексти.

 

(Спогади зібрані й оформлені Андрієм Будугаєм у березні 2019 року).

Андрій Будугай, колишній учень В.В. Затьори

 

Вірші Вільяма Затьори

 

Прихід весняного дня

Ранок в сутінок рветься кімнатний.

День прекрасний прийти обіця.

Не повітря – напій ароматний,

Що п’янить і бентежить серця.

Віє свіжість ранкова зі степу,

Гладить тучних хлібів оксамит.

Над землею лазурове небо

І густий абрикосовий цвіт.

Над весінньою нивою в’ється

Дружна зграйка метких голубів.

Щире сонце ласкаво сміється,

Щоб ніхто сумувати не смів.

У селі посвітлішали хати,

В синій простір нас кличе шосе.

То ж не варто в цю пору зітхати –

Хай весна вам лиш радість несе!

                  1971 р.

 

Рідний степ

Рідний степ окинуть оком важко –

Трав квітучих буйний океан:

Деревій, петрів батіг, ромашка

І струнких васи? льків гордий стан.

Ось прослалась в’язелю куртина –

Неповторний, ніжний аромат.

Там сивіє братія полинна,

Духмяні? є теж на власний лад.

Астрагалів китиці лілові

Світяться на сонці іздаля…

Ні! Нема, повір мені на слові,

Кращої землі, ніж ця земля!..

     21.07.1992

 

Відгомоніло літечко

Відгомоніло літечко ласкаве,

Де і душа і зір розкошували,

Де для людської радості-забави

І про? стору, і часу вистачало.

Ключем осіннім хмари потягнулись,

Згасили барви на земній палі? трі.

Засохлі трави до землі пригнулись

І лиш кермек качається на вітрі.

Злітає піна білими клубками

З солоних вод похмурого лиману,

А осінь шарудить очеретами,

Останній промінь гасить невблаганно.

Відгомоніло літечко ласкаве

І понеслось, мов зграйка білих чайок.

Приходжу я на берег золотавий –

Мене лихе безлюддя зустрічає.

             28.08.1986.

 

Злітає листя

Осиротіло синє море,

Даремно сяє, мерехтить.

На нім самотньо в непокорі

Одне вітрило майорить.

Вже осінь прозолоть у віти

Рукою щедрою впліта,

Хоч і небесної блакиті

Недоторкана чистота.

Кленовий лист прозорий, світлий

Від гілки рідної відпав,

Поколихавшись у повітрі,

Осів на зелень свіжих трав.

Велично так і урочисто

Крокує осінь золота,

Та гірко бачити, як листя

З дерев зажурених зліта.

Душа німіє і холоне,

Коли у клена за вікном

Стає убогішою крона

Із кожним втраченим листом.

 

Цените сейчас!

Умейте друг друга беречь,

Иначе потом будет поздно.

Цените мгновения встреч,

И солнце, и небо, звёзды.

Умейте любимых прощать,

Старайтесь друзей не обидеть,

Почаще родных навещать,

Побольше хорошего видеть.

Ведь жизнь нам даётся лишь раз

(О том догадаться не сложно).

Цените друг друга сейчас,

Пока ещё это возможно!

e 13 май 2019 в 00:50 # Ответить
e
Ольга Дмитрівна Будугай 10 май 2019 в 01:33 # Ответить
Щиро вдячна авторам і редакції газети за гарну публікацію про земляка. Кожна цікава особистість своїм доробком ніби додає окрему квітку в барвистий букет творчого Приазов"я. Такі матеріали розширюють коло читачів видання.
Олег Чайка 08 май 2019 в 21:03 # Ответить
Большое спасибо за добрые слова и за добрую память об этом замечательном человеке!
qsgwvtcg 13 май 2019 в 21:45 # Ответить
Mr.
1
ynrajyqj 13 май 2019 в 09:30 # Ответить
Mr.
1
Андрій Будугай 09 май 2019 в 14:42 # Ответить
І спасибі Вам за спогади, Олеже Васильовичу!
qsgwvtcg 13 май 2019 в 21:46 # Ответить
Mr.
1
rdqlukcv 13 май 2019 в 08:39 # Ответить
Mr.
1
Андрій Будугай 08 май 2019 в 13:54 # Ответить
Слова подяки й побажань
Спасибі за публікацію! Нових творчих звершень редакції газети і вітання містеру Бердянську та синьйору Азову з берегів ріки Рось!
tflyrrqb 13 май 2019 в 16:31 # Ответить
Mr.
1
tflyrrqb 13 май 2019 в 16:31 # Ответить
Mr.
1
ynrajyqj 13 май 2019 в 09:30 # Ответить
Mr.
1

ОтменитьДобавить комментарий

Реклама