головна » статті

Віхи історії україни. Україна моя, – мого серця держава

Україна моя, – мого серця держава

Любов  Геньба.

Олександр Змієвський, Володимир Пилипенко, товариство “Просвіта”

1 січня – 180 років тому народився Александрович Митрофан Микола-йович (1837-1881), етнограф, історик, письменник. Народився  на Київщині, походить зі старовинного козацького роду. Є автором монографії “Гетьманство Дорошенка”, дослідження “Андрусівський договір”, нарисів, обробок казкових сюжетів, збірки переказів про гайдамаків, оповідань “Три пани”, “П’яниця”, “Проскурка” та ін., великого дослідження з історії України “Остерський повіт.

3 січня – 100 років від дня народження Митропольського Юрія Олексійовича (1917-2008), вченого в галузі математичної фізики, академіка. Народився на Полтавщині. З 1943 р. учасник війни – командир загону артилерійської розвідки. Протягом майже 30 років очолював Інститут математики НАН України, написав понад 750 наукових праць, отримав фундаментальні  здобутки в галузі нелінійної механіки. Результат педагогічної діяльності вченого – 25 докторів наук і 100 кандидатів фізико-математичних наук. В 2007 р. отримав високе звання Герой України.

 – минає 150 років з дня народження Бохенськї Євгенії Іванівни (1867-1944), письменниці, публіциста, педагога. Народилася на Тернопільщині. Майже 60 літ вчителювала у сільських школах. Підтримувала творчі стосунки з І.Франком, В.Гнатюком, особисто була знайома з М.Грушевським, В.Стефаником, М.Коцюбинським, А.Крушельницьким та ін.

4 січня – 180 років тому народився Житецький Павло Гнатович (1837-1911), мовознавець, лексикограф, педагог, громадський діяч. Народився у м. Кременчуці. Вчителював і вів науково-дослідницьку діяльність. Став одним із основоположників українського мовознавства. Вчений допомагав в упорядкуванні й підготовці до друку “Словаря української мови” під редакцією Б.Грінченка.

 10 січня – 420 років від дня народження Могили Петра Симеоновича (1597-1647), політичного, церковного і освітнього діяча. Народився у м. Сучаві (нині територія Румунії), походить із давнього молдавського боярського роду. У 1631 р. відкрив першу школу. У 1632 р. лаврську школу було реорганізовано у Києво-Могилянську колегію і проголошено правонаступницею Київської Академії, заснованої Ярославом Мудрим. Похований в Успенському соборі Лаври, канонізований  у святі усіма автокефальними Церквами Вселенської Церк-ви (окрім московської).

14 січня – минає 80 років з дня народження Гуцала Євгена Пилиповича (1937-1995), письменника, поета, журналіста, кіносценариста. Народився на Вінничині у родині вчителів, писати твори почав рано. Вагому частину творчого доробку письменника становлять твори для дітей, за які був удостоєний Шевченківської премії.

15 січня – 25 років тому Верховна Рада  України затвердила Державний Гімн України “Ще не вмерла Україна” (1992). Як відомо, вірш написаний Павлом Чубинським у 1862 році, музика – Михайлом Вербицьким 1864 року, перше виконання твору – як Гімну –  відбулося 10 березня 1865 року у м.Перемишлі як завершальний номер концерту, присвяченому Тарасу Шевченку.

  – 240 років тому народився Ломиковський Василь Якович (1777-1845), історик, етнограф, агроном, лісовод. Народився на Полтавщині. Присвятив себе збиранню рукописних українських літописів, книг, уклав збірку українських дум, стародавніх звичаїв, описав відомості про військові та цивільні посади.

– 110 років від дня народження Лівицького Миколи Андрійовича (1907-1989), громадського і політичного діяча, журналіста. Народився у м. Жмеринці. У 1920 р. з окупацією України червоними бандформуваннями разом з батьком – головою Ради народних міністрів Української Народної Республіки А.М.Лівицьким емігрував до Варшави. В 1948 р. очолив Спілку українських журналістів на чужині, а в 1957 р. став на чолі Уряду Української Народної Ради. З 1967 р. і до кінця життя був незмінним Президентом Української Народної Республіки в екзилі.

27 січня – минає 90 років з дня народження Тихого Олекси Івановича (1927-1984), педагога, мовознавця, правозахисника. Народився на Донеччині, освіту отримав у Московському університеті, працював учителем у школах Донецької області та в Ново-Костянтинівській школі Приазовського району на Запоріжжі. У 1948 р. уперше був засуджений на 5 років таборів за критику кандидата у депутати, але комуністичну кару військового трибуналу другою інстанцією було замінено на умовну. У лютому 1957 р. заарештовано і засуджено до 7 років таборів з позбавленням прав на 5 років – за спрямування листа до ЦК Компартії з осудом введення військ Варшавського договору до Угорщини та з критикою виборчої системи. Після звільнення, будучи позбавленим фахової роботи, працював різноробочим і вів велику справу з укладання словника української мови, розробив метод навчання поза школою, у публіцистичних творах виступав за відродження української мови та національної культури на Донеччині. У 1976 р. разом з десятьма членами-засновниками підписав Меморандум Української Гельсінської Групи, яка виступила на захист прав людини в Україні, і знову потрапив до концтаборів Мордовії, де неодноразово влаштовував тривалі голодування, тяжко хворів, урешті помер. У 1989 р. перепохований на Байковому кладовищі в Києві поряд з прахом Василя Стуса та Юрія Литвина.

22 січня – День Соборності України.

28 січня  – 25 років тому Верховна Рада України прийняла Постанову “Про Державний прапор України” (1992).

29 січня – День пам’яті Героїв Крут.

30 січня – 1667 р. укладено Андру-сівський договір –  сепаратне перемир’я після 13 років війни між Московським царством і Річчю Посполитою, сторони-загарбники задовольнили своє “перекурне “миролюбство” за рахунок поділу  між собою території Козацької Держави – України на Лівобережну та Правобережну. Подальша кількастолітня  торгівля українськими землями між названими та іншими загарбницькими утворами, а також катастрофи ХХ ст. створили загрозу винищення українського етносу, а також призвели, схоже, до безповоротної втрати її етноісторичних  земель – Білгородщини, Вороніжчини, Кубанщини, Курщини, Стародубщини, Підляшшя, Посяння, Лемківщини, Холмщини та інших країв.

ОтменитьДобавить комментарий

Реклама